7.Банківська таємниця: поняття та значення в діяльності банківської установи

Інформація щодо діяльності та фін стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при нададанні послуг банку і розголошення, якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1)відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан коррах банків в НБУ;

2)операції, які були проведенні на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3)фінансово-економічний стан клієнтів;

4)система охорони банку та клієнтів;

5)інформація про організаційно-правову структуру юр особи-клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6)відомості стосовно комерц діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходу, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7)інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8)коди,що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

8.Сутність та функції банківського капіталу

Не вдаючись до аналізу всіх точок зору на поняття «банківський капітал», дамо таке визначення, яке, найкраще відбиває його суттєві риси: банківський капітал — це грошові кошти та виражена у грошовій формі час­тка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що пере­бувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та вира­жену у грошовій формі частину майна, які належать його влас­никам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку

Роль захисної функції власного капіталу банку змінюється під дією низки факторів: загальноекономічного та фінансового стану країни, а також стабільності грошової сфери; стану гаран­тування вкладів у країні; стратегії і тактики банків, насамперед у галузі підпорядкування їх забезпеченню ліквідності та фінан­сової стійкості.

Наступна функція власного капіталу — забезпечення опера­тивної діяльності банку. .Порівняно з іншими сферами підприєм­ницької діяльності зазначена функція в банківській діяльності є другорядною (порівняно із захисною функцією) для власного капіталу банку. Однак недооцінювати чи ігнорувати її не слід, особливо на перших кроках створення та діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність.

Сутність регулювальної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складо­вих) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Одна його частина, при­значена для забезпечення банківської діяльності є найбільш постійною і виступає у формі статутного капіталу, частково ре­зервного та субординованого капіталу, емісійних різниць, пере­оцінки основних засобів, фондів розвитку банку і матеріального заохочення його працівників. Друга частина власного капіталу призначена для страхування активних та інших операцій і по­слуг банку від збитків. Ця частина більш рухома й виступає час­тково у формі резервного капіталу, резервів для покриття імовір­них збитків від активних операцій. Третя частина призначена для регулювання розміру власного капіталу, однак може використовуватися також для забезпечення банківської діяльності і для страхових потреб банку.