Тема 4. Функціональні стилі сучасної української літературної мови

План

1. Писемна й усна форми сучасної української літературної мови. Поняття стилю.

2. Книжні стилі сучасної української мови:

• публіцистичний;

• науковий;

• офіційно-діловий;

• художній.

3. Поняття про конфесійний та епістолярний стилі.

4. Особливості розмовного стилю.

5. Експресивно-стилістичні різновиди мовлення: урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, жартівливий, насмішкуватий (іронічний).

Література

1. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. – К., 1970.

2. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976.

3. Селігей П. Науковий жаргон: бар’єр між автором і читачем // Українська мова та література. – 2006. – Ч.18. – С.3 – 9.

4. Селігей П.О. Науковий стиль української мови: ресурси оновлення // Мовознавство. – 2006. – № 2 – 3. – С.174 – 186.

5. Симоненкова Л.М. До вивчення функціональних стилів у 4 – 6 класах // Українська мова і література в школі. – 1980. – № 8. – С.61 – 66.

6. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

7. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

8. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

9. Українська мова: історія і стилі. – ХДУ. – Х: Основа, 1992.

10. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007.

11. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2006.

Базові поняття: літературна мова, писемна та усна форми мови, мовна норма, стиль, експресивно-стилістичні різновиди мовлення.

Стиль (від лат. stylus – загострена паличка для писання) – це система мовних елементів, способів відбору й уживання їх, об’єднаних певним функціональним призначенням (за М.Я. Плющ).

За формою матеріальних засобів вираження і сферою використання українська літературна мова поділяється на 2 типи – усний і писемний.

Чим багатша мова за своїми суспільними функціями, тим розвиненіші її стилі. Розрізняють книжні й уснорозмовні стилі літературної мови. До книжних стилів української літературної мови належать: публіцистичний, науковий, офіційно-діловий та стиль художньої літератури.

Публіцистичний стиль. Це стиль періодичних видань, публічних виступів, масових звернень тощо. Мета – популярний виклад фактів, подій, пропаганда та агітація. Характерною є суспільно-політична, емоційно забарвлена лексика, полемічність, пристрасність, образність, експресія. Серед синтаксичних ознак слід назвати використання дієслів наказового способу, спонукальних речень, звертань, цитат тощо.

Науковий стиль. Обслуговує сферу науки. Це стиль наукових публікацій, підручників, посібників тощо. Характерні ознаки стилю: використання наукової термінології, слів з абстрактним значенням. Щодо синтаксису, то він відзначається значною увагою до ускладнених речень, зокрема, речень з різноманітними зворотами, вставними словами, складних синтаксичних конструкцій. Логічність, точність викладу часто підкріплюється схемами, таблицями, діаграмами тощо.

Офіційно-діловий стиль. Це стиль офіційно-ділових стосунків, ділових паперів. Для нього характерна стандартна канцелярська лексика, мовні штампи (ухвала, доводжу до відома, на адресу), стилістично нейтральні мовні засоби, однозначність формулювань, точність і лаконічність викладу думок. Документи, як правило, мають свою усталену структуру і форму.

Художній стиль. Це стиль художніх творів. У ньому присутні елементи усіх стилів, навіть розмовного, різноманітні мовні засоби, експресивно-забарвлена лексика, вживання слів у переносному значенні, велика кількість тропів, фразеологізмів. Особливу роль відіграє образність мови, авторські неологізми, зменшувально-пестливі суфікси та суфікси згрубілості тощо. Усі ці засоби спрямовані на естетичне сприйняття, передачу почуттів та переживань, емоційний вплив.

Конфесійний стиль. Обслуговує сферу церковно-релігійного життя. Використовується в церковних проповідях, молитвах, богослужбових книгах тощо. У ньому використовуються застарілі форми слів, церковнослов’янізми. Здебільшого мова цього стилю монологічна, сповнена ораторських прийомів.

Епістолярний стиль. Задовольняє потреби листування. Залежно від адресата в ньому можуть виявлятися ознаки офіційно-ділового або розмовного стилю. Тому не всі мовознавці схильні його виділяти в окремий стиль.

Розмовний стиль. Розмовне мовлення проектується переважно на спілкування. Воно ситуативне і має свою специфіку. У ньому широко використовується побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлена і знижена лексика, жаргонізми. Для нього характерні також неповні, питальні речення, звертання, вигуки тощо.

Крім функціональних стилів літературної мови, виділяють експресивно-стилістичні різновиди мовлення: урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, жартівливий, насмішкуватий (іронічний). Розрізняють також високий стиль та його різновиди – патетичний і знижений (аж до просторікування).

Володіня стилістичними нормами літературної мови свідчить про культурний рівень людини.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Поняття літературної мови

План

1.Українська літературна мова як унормована форма загальнонаціональної мови.

2. Територіальні діалекти.

3. Мовна норма. Загальна характеристика орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних та стильових норм української літературної мови.

4. Значення мовної культури для роботи вчителя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Марун М. Чи є тотожними поняття мова і мовлення? // Дивослово. – 1999. – №6. – С.11 – 13.

3. Степаненко М. «…Шевченкова мова й стала в нас за наріжну підвалину нашої літературної мови…» (Коротке слово про значення Великого Кобзаря в історії української мови) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. – № 9 – 10. – С.4 – 16.

4. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

5. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

6. Сучасна українська літературна мова: Підручник /За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

7. Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. – К., 1977.

8. Хом’як І. Взаємодія літературної мови і діалектів // Дивослово. – 2000. – №10. – С.12 – 14.

9. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007.

10. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2006.

Студент повинен знати: визначення понять «українська літературна мова», «загальнонаціональна мова», «народна мова», «мовна норма», мовна культура, найголовніші ознаки діалектів.

Студент повинен уміти: характеризувати орфоепічні, орфографічні, пунктуаційні та стильові норми української літературної мови; вирізняти діалектизми в текстах; дотримуватися норм української літературної мови.

Базові поняття: загальнонародна мова, національна мова, літературна мова, мовна норма, діалект.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, як ви розумієте вислів М. Горького: «…мова створюється народом. Поділ мови на літературну і народну означає тільки те, що ми маємо, так би мовити «сиру» мову і оброблену майстрами».

2. Схарактеризуйте найголовніші особливості кожної із груп говорів української мови (письмово).

3. Випишіть із повісті І.Франка «Борислав сміється» приклади лексичних і граматичних діалектизмів, які використані письменником як засіб типізації мови робітників – недавніх селян.

ВПРАВИ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. Прочитайте уривок з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», виділіть мовні явища, які не відповідають нормам літературної мови.

І він щезав. Котивсь зеленими царинками, маленький і білий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний ліс, де гаджуги кивали над ним галузками, як ведмідь лабами.

…Ледве помітний в лісовім зелі, збирав квітки і косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остривах, і співали йому до сну та й будили його своїм дзвоном гірські потоки.

… Однак не все так складалось, як думав Іван. Газдівство його руйнувалось, вже не було коло чого усім робити і треба було йти в найми.

Жура гризла Івана.

– Мушу йти в полонину, Марічко, – сумував він заздалегідь.

– Шо ж, йди, Іванку, – покірно обзивалась Марічка. – Така нам доля судилась… Нічьо! – потішала вона його. – Ти меш, сарако, вівчарити, я му сіно робити. Вилізу на копицу та й си подивлю в гори на полонинку, а ти мені затрембітай… Може, почую. Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу нічку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков – тоту бачить Іванко… Тільки співати залишу…

– Чьому? Співай, Марічко, не втрачай веселості свої, я си хутко поверну.

Але вона тільки сумно головою хитала.

(Для довідок: царинка – обгороджений сінокіс близько до оселі; гаджуги – смереки, рід наших ялинок; острива – суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно).

2. Прочитати текст. Виписати у вигляді тез основні положення.

Поняття «національна мова» охоплює і літературну мову, і діалекти. Українська літературна мова характеризується багатим лексичним складом, упорядкованою граматичною будовою та розвиненою системою стилів. Це мова театру, школи, радіо і телебачення, нею представлена держава на міжнародних форумах.

Літературну мову треба захищати від помилок, оскільки їх фіксація може призвести до негативних змін у мові. У 20-ті роки ХХ століття, наприклад, спостерігався масовий наплив запозичень, жаргонної лексики, просторічних слів. У середині століття вчені та культурні діячі боролися проти зайвого вживання діалектизмів і русизмів. На сторожі літературної мови виступають учені-мовознавці, вчителі-філологи, письменники, журналісти, громадські діячі, співаки, сільська інтелігенція і кожен із нас, оскільки той, хто володіє літературною мовою, становить приклад для всіх.

Отже, літературна мова – це, по-перше, мова загальнонародної культури; по-друге, мова спілкування культурних людей; по-третє, на відміну від діалектів і міського просторіччя це мова, що має тверді кодифіковані норми. Кодифікація, у свою чергу, передбачає систематизацію законів, які регулюють певну галузь суспільних відносин (зокрема в сфері мови). Засоби кодифікації – це словники, довідники з мови, підручники для шкіл, наукові лінгвістичні дослідження, що встановлюють мовну норму. Крім того, це і літературні твори, що є взірцем правильного мовлення.

Неодмінною ознакою літературної мови є її постійних рух, поява змін, викликаних різними причинами – внутрішньомовними та екстралінгвістичними. Літературна мова як еталон правильності, кодифікованості приймає ті інновації, що відповідають особливостям її будови (фонетиці, лексиці, граматиці). Уживання літературної мови регламентується її нормами, дотримання яких забезпечує мовцям високий рівень мовленнєвої культури.

Норми літературної мови – це сукупність прийнятих у мовленнєвій практиці народу правил відбору і вживання мовних одиниць на всіх рівнях – лексичному, орфоепічному, словотвірному, граматичному, стилістичному, орфографічному, пунктуаційному.

Плекати мову, засвоювати її лексичні, граматичні, стилістичні багатства повинна кожна людина протягом усього свого життя (За М.І. Пентилюк, О.В. Іващенко).

3. Виберіть рядок, у якому всі слова прийнятні для сучасної літературної мови. Обґрунтуйте свій вибір.

а) металобрухт, когут, ранжир, блюдо;

б) лицар, бірка, ажурний, вволити;

в) брак, багатир, шкура, моральний;

г) простуватий, виключно, взяток, рицар.

4. У кожному рядку знайдіть слово, яке наголошено неправильно:

а) пізнáння, пікíрувати, пíтьма, піалá, пíдметовий;

б) зáмолоду, заморóзок, запáл, зáкуска, зáкладка;

в) спрощéнство, спростóвання, спéкота, спíшити, спонýкач;

г) сотéнний, спáдний, сплавнúй, сповúвач, спрóста;

ґ) сльозоточúти, слю´сар, слюсáрство, спонýкати, смушкóвий.

5. Вставте із дужок потрібні літери та запишіть слова. Які норми літературної мови треба знати для правильного написання цих слів?

Рю(г,к)зак, повся(г,к)денний, е(г,к)замен, во(г,к)зал, во(г,х)ко, ні(г,х)ті, ле(г,х)кий, ми(г,х)тіти, во(г,х)кість, стов(б,п)чик, фу(д,т)боліст, о(д,т)же, наві(д,т)ь, на(д,т)хнення, ай(з,с)берг.

6. Відредагуйте речення і поясніть характер помилок:

1. У клубі БК 5.10.96 р. дивіться художній фільм «Чорний панчох» (із афіші). 2. Хто знайшов олімпійку в мужській душі, просимо занести в 503 кімнату (з об’яви). 3. Засідання проводив заступник голови правління ЖБК Павлова Т.С. 4. Кімната після ремонту стала більш затишнішою. 5. Концертний зал уміщує до 2,5 тисячі чоловіка. 6. Залишаючи приміщення, світло обов'язково повинно вимикатись. 7. На фабриці розроблені заходи по затопленню житлових і адміністративних будівель під час зливових дощів (з доповіді). 8. Ходив в поліклініку, лікував зуби. Просив довідку. Сказали, що по зубах не дають (із пояснення).