Глава 17. Набуття та припинення права власності

1. Поняття і види підстав набуття права власності

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняю­ться на підставі визначених юридичних фактів. Звичайною також є ідентичність підстав виникнення та припинення права власності у суб'єктів на одну і ту ж саму річ. Так, при виникненні права власності у однієї особи на певне майно, одночасно припиняється право влас­ності на те саме майно у іншої особи.

Підстави набуття права власності іменуються титулами влас­ності, і являють собою юридичні факти, на підставі яких виникає пра­во власності у конкретних осіб. Наприклад, підставами виникнення права власності можуть бути договори купівлі-продажу, міни, дару­вання, довічного утримання, заповіти, рішення суду.

Статтею 328 ЦК встановлюються наступні принципові засади на­буття права власності. По-перше, перелік підстав його виникнення є відкритим (невичерпним). Це означає, що право власності може на-буватися у будь-який спосіб, що не суперечить закону. Зокрема най­більш поширеною підставою набуття права власності, як і набуття цивільних прав взагалі, є правочини. Інші перелічені у главі 24 ЦК підстави набуття права власності деталізують вказане загальне пра­вило. По-друге, має місце презумпція законності набуття права влас­ності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття пра­ва власності встановлена рішенням суду.

Можна визначити наступні різновиди підстав набуття права власності.

По-перше, підстави, передбачені ЦК (або іншими актами цивіль­ного законодавства). Зокрема, положення статей 329-345 ЦК вста­новлюють можливість набуття права власності залежно від певних, визначених ними обставин, що мають юридичне значення. При цьо­му врахуванню підлягають особливості майна, що набувається у власність (на новостворене майно; перероблену річ; загальнодоступ­ні дари природи; безхазяйну річ, рухому річ, від якої власник відмо­вився; знахідку; бездоглядну домашню тварину; скарб тощо). Право­ве значення має також суб'єкт, який стає власником (набуття права власності добросовісним набувачем, а також визначення суб'єктів, які можуть стати власниками скарбу, бездоглядної домашньої твари­ни тощо). Враховуватись може також і механізм, за допомогою якого майно потрапляє у власність (за набувальною давністю; при привати­зації державного майна та майна, що є комунальною власністю; від­повідно до умов правочинів, а також інших механізмів, передбачених для набуття права власності на зазначені вище види майна - безхазяй­не, новостворене тощо). Набуття права власності відбувається й на інших підставах, визначених законодавством, наприклад, стягнення податків, мита та внесків до державних цільових фондів (для держав­ної і комунальної власності).

По-друге, до підстав набуття права власності, які звичайно вважа­ються такими, хоча й не передбачені ЦК, відносяться: відділення пло-Іів; прирощення рухомих речей до нерухомих; змішання.

По-третє, способами набуття права власності є способи припинен­ня цього права у іншої особи, наприклад, реквізиція та конфіскація.

Існують класифікації способів набуття права власності на первісні й похідні та загальні й спеціальні. До первісних належать способи, за допомогою яких право власності на річ виникає вперше чи незалежно від права попереднього власника на цю річ, чи незалежно від його волі. Похідні способи мають місце тоді, коли право власності одного суб'єкта встановлюється на підставі права попереднього власника.

Залежно від того, чи відносяться способи набуття права власності до всіх власників, існує їх класифікація на загальні (загальноцивіль-мі) та спеціальні. Так, наприклад, результати використання майна (виготовлення продукції, отримання доходів) і правочини є загальни­ми способами для всіх власників. Спеціальними ж способами буде виникнення права власності держави на скарб, що є пам'яткою історії Ті культури (ч. 4 ст. 343 ЦК) або комунальної власності на безхазяйне майно (ст. 335 ЦК) тощо.