I.Обговорення теоретичних питань.

Текст для читання

Зазвичай як основні способи управлінського впливу виділяють навіювання, захоплення, наслідування й переконування.

Навіювання — це спосіб психологічного впливу переважно емо­ційно-вольового характеру, що ґрунтується на некритичному сприй­манні індивідом цілеспрямованого потоку інформації, котра не має потреби в доказах і логіці, що містить готові висновки.

Захоплення — це спосіб психологічного впливу, що ґрунтується на несвідомій, мимовільній схильності індивіда до певних емоцій­них станів, що передаються ззовні.

Наслідування — це спосіб психологічного впливу, що ґрунтуєть­ся не тільки на прийнятті зовнішніх рис поводження іншої людини або масових психічних станів, ай на відтворенні індивідом цих рис і зразків.

Переконування — це переважно інтелектуальний психологічний вплив, що ґрунтується на передачі логічно вибудованої інформації, метою якої є добровільне її прийняття як спонукальний мотив діяль­ності. Інакше кажучи, при переконанні досягається не просто прий­няття інформації, а внутрішня згода з нею, причому остаточний вис­новок має бути зроблений слухачем самостійно.

Історично переконання як спосіб впливу стало застосовуватися в соціальній практиці значно пізніше, ніж почали діяти механізми за­хоплення й зараження.

Сама процедура переконування включає такі види переконую­чих впливів: інформування, роз'яснення, доказ і спростування. Це

природно, оскільки необхідність критичного засвоєння, свідомого прийняття або неприйняття ззовні інформації припускає досить ви­сокий рівень інтелектуального розвитку людини.

Досвідчений керівник, звертаючись до працівників при делегу­ванні рішень на виконання, прагне викликати в них доброзичливе ставлення до своїх вимог, мотивуючи їхню готовність виконати зав­дання щонайкраще. Він передає їм необхідну інформацію так, щоб вона була сприйнята та зрозуміла.

Звертаючись до працівника в процесі делегування рішень на ви­конання, досвідчений керівник хоче, щоб інформація була краще сприйнята (щоб не виникло емоційного психологічного бар'єра), зрозуміла (щоб не виникло інформаційного психологічного бар'єра) та засвоєна працівником (стала мотивом його поведінки).

Якщо ж авторитет керівника зменшився, і він для підтримання авторитету використовує, насамперед, владу, то гнучкість звертання замінюється на прямолінійність, а форми звертання до працівників — на вказівки, розпорядження, накази у різкому, дратівливому тоні.

Можна використовувати такі методи звертання керівника до працівників:

• спонукання («Доручаю. Психологічно стимулюю. Морально підтримую»); це — поважний тон;

• переконування («Роз'яснюю ситуацію. Пояснюю завдання. Даю компетентні поради»); це — доброзичливий тон;

• умовляння («Прошу. Умовляю. Обіцяю. Висловлюю побажан­ня»); це — дружній тон;

• примушування («Беззастережно вимагаю. Наказую. Розпоряд­жаюся»); це — різкий тон аж до погроз санкціями.

Вибір того чи іншого методу залежить від того, як поєднуються довіра і вимогливість керівника щодо працівників. Чим більше ви­могливості, тим більш категоричною може бути і форма звертання керівника до працівників. І навпаки, чим більше довіри, тим менш категоричним за формою може бути і звертання.

Кожен метод має свої прийоми та способи управлінського впли­ву. Це:

• спонукання стимулює працівників, викликає відгук у різно­манітній позитивній мотивації;

• переконування допомагає переборювати різноманітні психо­логічні бар'єри;

—- умовляння ефективне тоді, коли працівників потрібно умови­ти, визнавши свої помилки; — примушування буває крайнім заходом і застосовується тоді, коли необхідно жорстко змусити працівників виконати зав­дання. У професійному спілкуванні керівнику надзвичайно важливо знаходити індивідуальний підхід до кожного виконавця залежно від того, які мотиви в нього домінують. Це припускає найчастіше мис­тецтво поєднання різних методів чи стилів управління у певній си­туації: «Я хочу доручити вам цю роботу. На жаль, обставини склада­ються так, що її нікому виконати, крім вас. Ви можете, звичайно, і відмовитися, але я думаю, що цього робити не варто. Сьогодні ви комусь допомогли, завтра допоможуть вам. До того ж, цій роботі фірма надає перевагу».

У цьому звертанні до працівника застосовуються і переконуван­ня, і легкий вплив, що примушує, і спонукання.