17. Формування якостей керівника.

Тип керівника формується під впливом таких основних чинників:

• політичної системи (тоталітарна, авторитарна, демократична);

• виробничих відносин, які залежать від способу господарювання;

• загальнолюдських цінностей і цінностей певного суспільства. Сюди можна віднести релігію, традиції, “неписані закони” тощо;

• психофізіологічної природи людини (інтелект, склад розуму, умонастрій), яка зумовлена самим способом існування індивіда як частки природної системи;

• національним менталітетом.

18. Портрет якостей ефективного керівника.

Якості та риси керівника, що досягають успіху

• Психологічні – прагнення до лідерства, здатність здійснювати керівництво; сильні вольові якості; готовність до розумного ризику; прагнення до успіху, честолюбство; здатність до домінування в екстремальних умовах; комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіантність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність); стійкість проти стресу; швидка пристосованість до нових умов.

• Інтелектуальні – прагнення до постійного самовдосконалення; схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних; широта мислення; мистецтво швидко опрацьовувати інформацію і приймати рішення; здатність до самоаналізу; вміння розуміти, приймати і використовувати корисну думку, протилежну власній; психологічна освіта.

• Професійні - вміння ефективно використовувати досягнення прогресу; глибоке знання особливостей функціонування ринкової економіки; здатність віднаходити резерви людського чинника на підприємстві; вміння заохочувати персонал до роботи і справедливо критикувати; мистецтво приймати нестандартні рішення; вміння ефективно розподіляти завдання і виділяти час; діловитість. Постійний вияв ініціативи.

• Соціальні – вміння враховувати наслідки рішень; схильність керуватися принципами соціальної справедливості; мистецтво попереджати і розв’язувати конфлікти; вміння підтримувати стосунки з людьми; тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми; вміння брати на себе відповідальність; виконання правил організації; вміння заохочувати персонал до відвертості.

Вимоги до особистості керівника державної установи

19. Стилі керівництва. Причини неуспішного керівництва.

Стиль керівництва – свого роду "почерк" в діях менеджера.

• Стиль керівництва ‑ типовий вид поведінки керівника у відношенні з підлеглими в процесі досягнення поставленої мети.

• Стиль керівництва – індивідуально-типові характеристики стійкої системи методів, способів, прийомів дії керівника на колектив з метою виконання організаційних завдань і управлінських функцій.

• Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, які обумовлені специфікою завдань, поставлених перед підприємством/установою, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом їх посадових повноважень, особистими якостями всіх членів колективу.

Підходи до вивченню стилю керівництва

• Поведінкові теорії, що розглядають проблему з позиції поведінки керівника, що прагне ефективно організувати діяльність підлеглих йому працівників.

• Ситуаційні теорії - досліджують стиль керівництва в контексті ряду ситуаційних чинників. До таких чинників відносяться ясність і характер завдання, об'єм інформації, що є у керівника, особисті якості підлеглих, наявність профспілки і тому подібне.

Класифікація стилів керівництва

• Одновимірні стилі керівництва;

• Багатомірні стилі керівництва;

• Додаткові стилі керівництва.

Одновимірні стилі керівництватилі керівництва

• До « одновимірних» (обумовлених одним фактором,) відносяться: авторитарний, демократичний і ліберальний стиль.

• Концептуальною основою авторитарного стилю управління і його "експлуататорського" і "доброзичливого" різновидів є "Теорія X і Y " Дугласа Мак-Грегора.

Стилі керівництва за Левіним: Діяльність автократичного керівника підпорядкована перш за все організаційним завданням і що люди, для нього мають другорядне значення.

І навпаки, для демократичного лідера на першому місці стоять люди, працівники, чию взаємодію він перш за все і прагне організувати.

Багатомірні стилі

• Спочатку склалася ідея "двовимірного" стилю керування, що ґрунтується на двох підходах, один з яких орієнтується на створення в колективі сприятливого морально-психологічного клімату, налагодження людських відносин, а інший — на створення належних організаційних і технічних умов, за яких особа в повній мірі розкриє свої здібності.

Додаткові стилі

• Патерналізм - характеризується сукупністю високого рівня турботи про організацію/установу з високим рівнем турботи про людей, доповнюючи його.

* Опортунізм - дія керівника-опортуніста здійснюється за "тактичними" причинами і є засобом для досягнення особистого успіху.

* Фасадизм - має місце, коли потрібно показати зовнішню сторону явищ і процесів (фасад).

Причини неуспішного керівництва

Аналізуючи діяльність менеджерів/керівників, вчені виділяють ряд помилок, які допускають управлінці в процесі керівництва людьми.  

Так, можна виділити наступних дві групи вчених, які досліджували дану проблематику:

• М.Х.Мескон, М.Альберт, Х.Хедоурі;

• Дейл Карнегі.

Перша група виділяє такі причини

1. Бажання отримати більш високу платню і мати особистий комфорт.

2. Невдаха-керівник дуже боляче переживає відсутність символів своєї влади: робочого стола, кабінету, машини, секретаря, навідь таблички на дверях.

3. Керівник-невдаха піклується перш за все за свою особу.

4. Поганий керівник схильний до самоізоляції.

5. Керівник-невдаха ховає свою некомпетентність за пихою, бундючністю.

Інші прични невдалого керівництва (Д. Карнегі)

1. Невміння врахувати всі деталі в роботі підрозділу, колективу, організації.

2. Нездатність до виконання справи, яку здійснюють рядові члени організації.

3. Чекання на винагороду не за реалізацію знань, а за знання.

4. Боязнь конкуренції з боку виконавців.

5. Егоїзм керівника.

6. Нестриманість.

7. Авторитарність в управлінні.

8. Хизування знаннями.