- •1. Інформація як провідна складова управлінської діяльності
- •2. Поняття категорії "інформаційне забезпечення управління". Види, джерела інформації.
- •3.Інформаційне забезпечення діяльності керівника. Вимоги до інформації
- •4.Інформаційне суспільство та відкритість влади. Захист інформації.
- •5.Інформаційна культура. Моделі інформаційних відносин.
- •7.Визначення понять кадри, розмежування понять державна кадрова політика і кадрова політика.
- •8.Особливості державної кадрової політики. Принципи та основні складові державної кадрової політики.
- •9.Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів.
- •10.Виникнення поняття "еліта". Циркуляція еліт в умовах демократії.
- •11.Типологія еліт. Шляхи формування управлінської еліти.
- •12.Аналіз сучасної української еліти.
- •13.Технології побудови кар’єри та особистого розвитку керівника.
- •14.Способи організації роботи державної установи. Ефективність діяльності управлінських команд у державній установі.
- •15.Ділове спілкування та управління конфліктами. Засоби удосконалення.
- •15. Поняття, сутність лідерства та влади.
- •16. Теорії лідерства.
- •17. Лідер і керівник: розмежування понять. Типи лідерства.
- •17. Формування якостей керівника.
- •18. Портрет якостей ефективного керівника.
- •19. Стилі керівництва. Причини неуспішного керівництва.
- •20. Труднощі "керівника-початківця".
- •21.Гендерний аспект управління.
- •22.Організаційна культура: сутність і зміст.
- •24.Комунікації в державних установах. Форми комунікацій. (Комунікаційний процес та його основні елементи. Комунікаційні бар’єри та шляхи їх подолання).
- •29.Комунікації в державних установах. Особливості формальних і неформальних комунікацій.
29.Комунікації в державних установах. Особливості формальних і неформальних комунікацій.
Комунікація (лат. communicatio - зв'язок, повідомлення; спілкування) - передавання інформації від однієї особи до іншої (інших).
Організаційні комунікації — комунікації, які виникають між організаціями, а також між підрозділами, рівнями, ланками всередині установи, організації.
Метою комунікацій є розуміння, осмислення, точне передавання і сприйняття переданої інформації.
Часто інформація при передаванні може бути спотворена, що спричиняє неточне розуміння її і, як наслідок, прийняття неправильного рішення.
Комунікаційний процес, його елементи та етапи
Комунікаційний процес - процес, у ході якого дві чи більше осіб обмінюються й осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.
Формальні комунікації — це обмін інформацією за каналами, передбаченими організаційною структурою фірми: вертикальними, горизонтальними, діагональними.
Вертикальні комунікації здійснюються від керівника до підлеглого (низхідні комунікації) і від підлеглого до керівника (висхідні)
Низхідні комунікації здебільшого мають форму наказів, розпоряджень, вказівок тощо.
Висхідні комунікації, служать засобом зворотного зв'язку між керівництвом фірми та її працівниками.
Горизонтальні комунікації Виникають між працівниками одного управлінського рівня (один підрозділ або суміжні).
Діагональні комунікації є різновидом горизонтальних. Існують між різними управлінськими рівнями не у формі прямого підпорядкування
Неформальні комунікації - це обмін інформацією каналами, не передбаченими організаційною структурою.
Можуть здійснюватися спонтанно, а можуть провокуватися навмисно з метою пересвідчитись у достовірності офіційної інформації чи визначення реакції на певні події тощо.
Особливість неформальних комунікацій – на них важко впливати і неможливо контролювати

Неформальні комунікації можуть бути вертикальними, горизонтальними та діагональними.
Форми неформальних комунікацій в установі , організації – це:
- непідтверджені повідомлення і чутки,
- менеджмент “нишпорки”,
- несловесні комунікації.
