15. Поняття, сутність лідерства та влади.

• Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на впливі особистого авторитету людини на поведінку всіх членів колективу.

• Лідерство – провідне положення окремої особистості чи соціальної групи, зумовлене більш ефективними результатами діяльності.

• Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.

• Лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і спрямування в системі міжособистісних стосунків у групі.

• Лідерство – це питання сили впливу, що залежить від співвідношення особистих якостей лідера з якостями тих, на кого він хоче вплинути.

• В основі процесу лідерства лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення і любові.

• Невід'ємною властивістю лідера є наявність послідовників.

Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних але взаємопов'язаних понять:

• Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось.

• Політичне панування, політичний устрій.

• Керівні державні органи, уряд чи особи що мають владні повноваження.

Влада

• є певним типом поведінки, заснованим на можливості зміни поведінки інших людей;

• спосіб самоорганізації людської спільноти, заснований на розподілі функцій управління і виконання;

• це досягнення певних цілей, отримання запланованих результатів;

•  особливі стосунки між керівником і підлеглим в управлінні, де влада розглядається як безособова властивість будь-якої соціальної системи;

•  впливу одних на інших

• Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.

• Цицерон установив таке розрізнення: «Potestas in populo, auctoritas in senatu» («Влада — в народу, владні повноваження — в сенату»); слід зазначити, що поняття влади римляни старанно відмежовували від інших понять, таких як владні повноваження, примус, сила і насильство.

16. Теорії лідерства.

1. Теорія "соціального обміну" Дж. Хоманса. Згідно теорії, соціальні відносини – це постійний процес обміну. Чим значуща цінність внеску індивіда в загальні результати, тим вищий його груповий статус (визнання лідерства), який виступає як своєрідна винагорода зі сторони групи.

2. Теорія людських ролей (Р.Бейлс) розглядає ролі "професіонала" лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально-емоційного фахівця", який вирішує проблеми людських стосунків.

3. Харизматична концепція – лідерство послане окремими видатними особами як деяка благодать ("харизма"). Приклади такого лідерства – Наполеон, Лінкольн, Уїнстон Черчіль.

1.Харизма (грец. – милість, божий дар, благодать) – це наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і беззаперечну віру в її можливості.

1.Характеристики харизматичних особистостей: показна зовнішність, добрі риторичні здібності, незалежність характеру, гідна і впевнена манера триматися.

4. Прибічники інтерактивної теорії вважають, що лідером може стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі міжособистісних стосунків.

5. Синтетична (або комплексна) теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних стосунків у групі, а феномен лідерства розглядається в контексті спільної групової діяльності.

6. Ситуативна теорія. Цей підхід є загальновизнаним. Він визначає лідерство як продукт ситуації. Вимоги ситуації диктують вибір адекватних засобів і прийомів поведінки, відповідної комбінації особистісних рис, здатних максимально враховувати можливі зміни у її розвитку.