- •Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
- •2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
- •3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
- •4.Вплив величини зерна на властивості сталі
- •5.Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту
- •6.Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •10.Механізм мартенситного перетворення
- •9. Природа мартенситу
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення
- •12.Вплив легуючих елементів на температуру початку і кінця мартенситного перетворення
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості
- •22 Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу
- •23 Повне і неповне гартування
- •24. Вибір температури гартування
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей
- •27. Структура загартованого матеріалу
- •28Механічні властивості мартенситу
- •29 Загартовуваність сталей
- •31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
- •32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
- •33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості сталі
- •36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
- •40. Цементація твердим карбюризатором
- •41. Технологічні параметри процесу цементації
- •42. Газова цементація
- •46. Борування.
- •47.Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей
- •49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
6.Поняття критичної швидкості охолодження
Швидкість охолодження сталі при якій аустеніт не розпадається на ферито – цементитну суміш, а здатний перетворитись у мартенсит, носить назву критичної швидкості охолодження (гартування) Vкр.
7. Перлітне перетворення
Перлітне перетворення переохолодженого аустеніту носить кристалізаційний характер і розпочинається по дифузійному механізму. Це витікає з того, що аустеніт вуглецевої сталі практично однорідний по концентрації вуглецю, розпадається з утворенням фериту ( майже чисте залізо) і цементиту, який містить 6,67%С, тобто складається із фаз, які мають різку різницю по концентрації вуглецю. Основною, в першу чергу виникаючою, фазою при цьому є цементит. Як правило його зародки утворюються на границях зерен аустеніту.
В результаті росту частинок цього карбіду аустеніт, що примикає до нього, збіднюється вуглецем, знижує свою стійкість і шляхом поліморфного α в γ перетворення переходить у ферит. Це перетворення, як і люба перебудова кристалічної гратки, проходить зсувним шляхом. При цьому кристалики фериту зароджуються на між фазних границях з цементитом, де цей процес полегшується.
Подальше зростання феритних пластинок призводить до збагачення аустеніту вуглецем, що затрудняє подальший розвиток α в γ перетворення. У збагаченому таким чином вуглецем аустеніті зароджуються нові і ростуть раніше утворені пластинки цементиту. В результаті утворення і росту частинок карбідів знову створюються умови для виникнення нових і росту уже утворених кристаликів фериту. В результаті відбувається колоніальний (сильний) ріст кристаликів фериту і цементиту, які утворюють перлітну колонію. Розмір перлітних колоній і перлітних субколоній тим менше, чим дрібніше зерно вихідного аустеніту і більша ступінь його переохолодження.
Продукти перлітного перетворення мають пластинчасту будову. Чим більше переохолодження, тим тонкішою буде утворена ферито – цементитна структура, тобто менша величина міжпластинчастої відстані, яка дорівнює усередненій сумі товщин двох пластинок фериту і цементиту. При переохолодженні аустеніту до температур 700-6000C утворюється Ф – Ц суміш з між пластинчастою відстанню 0,6 – 1,0 мкм, в інтервалі температур 650-6000C переохолоджений аустеніт розпадається на Ф –Ц суміш у якої між пластинчаста відстань дорівнює 0,25 – 0,3 мкм, а в разі переохолодження аустеніту до температур 600-5500C він розпадається на Ф –Ц суміш, у якої відстань дорівнює 0,1 – 0,15 мкм. Ферито – цементитні суміші, які утворилися в різних температурних інтервалах, і які мають різні розміри, називаються відповідно перліт, сорбіт і троостит. Поділ Ф – Ц суміші на П, С, Т є чисто умовний і між ними немає чіткої границі, вони мають пластинчасту будову, відрізняються ступенем дисперсності, а відповідно і мають різні твердості, тимчасовий опір, межу плинності і витривалості. Твердість у П - 180 -250 НВ, С – 250 – 350 НВ, у Т – 350 – 450 НВ.
8. Перліт, сорбіт, тростит
Перліт, сорбіт і тростит — структури з однаковою природою (ферит + цементит), що відрізняються ступенем дисперсності фериту і цементиту.
Перліт (П) – це механічна суміш (евтектоїд) фериту і цементиту (Ф + Ц), що утворюється при повному розпаді аустеніту з вмістом 0,83% С.
Сорбіт — структурна складова сталей і чавунів, суміш цементиту і фериту, що, на відміну від перліту, має тоншу будову.
Утворюється в результаті розпаду аустеніту при температурах близько 650 °C. Між пластинами відстань в сорбіті становить 0,2 мкм (в перліті 0,5-1,0 мкм). Твердість, міцність і ударна в'язкість сорбіту вища, ніж у перліту. Іноді феритокарбідну суміш, що утворюється в результаті гартування і високого відпуску, називають сорбітом відпуску.
Твердість сорбіту, залежно від хімічного складу сталі і умов термічної обробки становить 20...45 HRC
Тростит — одна з структурних складових сталі і чавуну; є високодисперсною модифікацією перліту — евтектоїдною сумішшю фериту і цементиту. Утворюється в результаті розпаду аустеніту при температурах нижче 600 °С. Тростит, що утворюється при розпаді аустеніту в температурному інтервалі 400-500°C (тростит гартування) містить пластинчастий цементит або при відпуску при температурах 350-400 °C (тростит відпуску) містить зернистий цементит.
Міжпластиночна відстань у троститі гартування< 0,1 мкм. Твердість троститу вища, ніж перліту чи сорбіту. Під електронним мікроскопом спостерігається пластинчаста будова троститу з віялоподібним розташуванням пластинок; в оптичному мікроскопі спостерігаються темні ділянки троститу на фоні світлих полів мартенситу.
