13. Хто такий Спас Колодій?

Відання священної суті жертви приніс Слов’янам Спас Колодій. Він прийшов на землю 2642 роки тому. Сталась голодна весна в родах наших, і прорекли Волхви-Рахмани, що потрібно послати вісника у Світ Прав до Богів, аби у Тім Світі перебуваючи роду земному допоміг. Бути вісником Божим⁴ то святість найбільша, яка душу до найвищих злетів піднімає, бо то вільна самопожертва в ім’я роду земного, Роду Небесного і Рода Всевишнього. І став молодий але могутній духом муж, жрець Перунів, і прорік: «Я піду!», і віддав Колодії людям усе своє майно і статки до останьої подорожі готуючись.

Був він із роду гарного, який Богів шанував та Вітчизну боронив і правив він на той час родом нашим. Вшановуючи подвиг Велетня Духу, весь рід приніс усе найкраще, що було у вогнищан, і влаштували величезну Святу Братчину*.

І була вона багата жиром та маслом. Як стала пізня година, зійшов муж на гору, і вставив у землю спис із колесом на вершку. Колодій сам підніс смолоскипа собі до ніг. Колесо було знаком того, що він зрушує річне коло і пришвидшує прихід тепла. Так пішов до Всевишнього славетний жрець і правитель. Бачачи таку велику жертву в ім’я свого роду, Боги витворили дуже швидку весну по всій Слав’янщині.

З благословення Божого Волхви-Радетелі духовно вказали праведним душам де можна обрести його мощі, аби утвердити святість і світло Праві на землі. Завдяки цьому, рештки Колодія було знайдено археологами у 1953 р. біля с. Пожарна Балка на Полтавщині. Їх святість та приналежність Колодію визнають не лише православні відаючі, але і деякі вчені історики ⁵.

Щоб утвердити наш рід і показати, що у сум’ятиці віків усім нам слід думати про вічне, Спас Колодій проявив свій лик з давнини. І проявився він у древньому Храмі села Міжгір’я на Поділлі.

Лик Колодія у Сонці проявився в 6254 (746 хр. ери) р. У 18 столітті хр. ери, коли там отаборились монахи, вони навколо лика написали ім`я, Ісус Христос. Сьогодні Церква огородила це місце, збудували свій Храм, і моляться до нашого Спаса Колодія, називаючи його Ісусом Христом. В радянський час, лик стирали залізними щітками, змивали, видряпували щітками, кирками, але він з`являвся знову і знову.

Як мовлять скази, Волхви прийшли в Міжгір’я зі Сходу Світів, їх було вісімнадцятеро, найстаршому тоді виповнилось 86 років, а наймолодшому 61 рік. Датою повстання Храму вважається – 6201 (693 хр. ери) р., він був висічений у скалі та вкритий деревом у середині.

Прагнучи проявити лик останнього на той час Спаса, Волхви висікли місце на стіні, де він мав проявитись і молились Богам, аби це сталось. І дійсно, у 6254 році сталося Святе Диво, на весні на цьому вибитому місці проявився образ, образ, на якому Спас Колодій показав свій лик, лик із закритими очима.

Колодій розплющує очі і дивиться лише на праведників, духовно чистих людей, які довго моляться у Храмі. А ще є переказ, коли багато людей разом згадають Його, коли повстануть Рідні Храми, і прокинеться народ після страшного свого сну-забуття, коли піднімуться понівечені святині, лише тоді Батько Колодій відкриє очі назавжди.

Змістом самопожертви Колодія було навчити і нагадати родам Славних, що жертва то спосіб спілкування з Богами, встановлення зв’язку з ними. Спас встановив такі жертви:

- ті що передаються через згодовування священним тваринам;

- ті що передаються через воду;

- ті що передаються через вогонь.

Пожертвування це не просто передання дарів у Сваргу, це повне ототожнення себе з жертвою, що є станом єднання з Богами. Слов'янин в момент жертвопринесення перетворюється на сокола, який лине в небеса. Відбувається священне єднання роду земного з Родом Небесним, відновлюється єдність втрачена після закінчення Ранку Сварожого. Інакше кажучи, Спас Колодій пояснив, що жертвопринесення яке здійснює людина, це дія рівна тій коли Боги одаровують Землю своїми благами.

Потік сили, якою наповнюється пожертва, повертається до людини сторицею. Тому, значення має не стільки кількість і багатство пожертви, як стан повного єднання людини і Бога, який відбувається під час жертвування.

Самопожертва це дія, яку здатна зробити тільки Велика Душа і тільки добровільно, ця жертва здійснюється тоді коли рід потребує зрушення, глибинного самоусвідомлення.