115. Є таке поняття «біснуватий». Як це пояснює Рідна Віра і чи має якісь методи позбавлення від цього недугу?

Як би це не видавалось дивним, але в мові наших Предків слово «біс» мало хороше значення. Так називали людей, які слідкували за вогнем під час різних свят та обрядів. Коли вогонь яскраво палахкотів, то казали, що він «біситься». В християнські часи бісами почали називати Слов’янських Богів, а в саме слово вклали розуміння «лихого духа». Відтак, біснуватий – це той ким заволодів злий дух, лихий дух, басур (темний, не світлий). Так стається тоді коли людина сходить із шляху Світла і творить кривду. Темнота примножується і породжує в душі людини чорну, лиху істоту – басура. Поступово, ця частина людини витискує усе добре, тим самим руйнуючи цілісність душі. Сильні духом особистості можуть самостійно позбавитись басура (лихого духа) і відновити лад в душі. Але, більшості людей потрібно звертатись по допомогу до волхвів, аби вони таємними молитвами, словами та діями допомогли душі самостійно позбавитись недугу.

116. Чи є у вас обряд хрещення дитини?

Обряд хрещення існує в християнстві, Слов’янська Віра проводить інші обряди. Долучати людину до віри в віці коли вона не може самостійно приймати рішення, на думку Слав’ян є блюзнірством над душею людини, порушенням її святого права на свободу вибору. Ми розуміємо, що звичай освячення малих діток церква мерейняла у наших Предків, але перейнявши переінакшила його та ще й порушила ті настанови, які дав Ісус Христос. По-перше, у Слов’нській Вірі малих діток ім’янарікають, тобто обрядово приєднують до їхнього роду, а не до Віри. По-друге, сам Христос прийняв хрещення в 30 років і заповів надалі хрестити Духом Святим, а не водою, що в супереч його повчанню роблять практично усі християнські церкви.

117. Чи святкуєте ви Різдво Христове?

Ні, Слов’яни не святкують жодних християнських свят адже вони не мають ніякого стосунку до нашої родової культури. Більше того, такі свята як Різдво, Великдень, Водосвяття, Стрітення, Купала та багато інших були вкрадені церквою у наших Предків. Нікому достеменно не відомо коли саме народився Ісус Христос, адже він є особою міфологічною, створеною на основі образу сонячного Спаса. Дату його народження церква механічно поставила на 25 грудня, вперше це відбулось у 354 р. н.е. в календарі Римської церкви, а в східній церкві це свято утверджувалось ще довгі століття. Зрозуміти чому свято народження Христоса поставили на 25 грудня не складно, бо саме на це число, в переважної більшості арійських народів Римської імперії і не тільки, припадало свято народження Бога Сонця: іранський Мітра, єгипетський Гор, римський Аполлон. Біблія ніде не вказує точну дату народження Ісуса, її там просто не існує. Але шляхом розмірковувань можна стверджувати, що він народився не в зимку а влітку чи на весні, коли на Близькому Сході відбувається випас овець. Пастухи яких прийшли привітати його народження.

118. В чому суть свята Великодня?

Суть цього свята закладена в самій його назві, яка, до речі, так само як і Різдво немає стосунку до християнства. Великоднями Слов’яни здавна іменували ті дні в весняній частині Кола Сварожого, які мали важливе зоряне або магічне значення. Наприклад: Навський Великдень (магічне свято пошанування предків), Рахманський Великдень (магячне свято пошанування волхвів), Солов’їний Великдень (свято благословення ниви), Русальчин Великдень (магічне свято трав), а головний – Великдень Дажбожий, або Ярило Красний. Це свято є вшануванням народження ярого весняного сонця – Ярила, яке проводиться у час весняного рівнодення (на третій день початку рівнодення). Святкуючи Великдень, ми вшановуємо силу плодючості та буяння, силу життя, яка у різних іпостасях Рода Всевишнього – Ярилові, Лелі, Урай-Раї, Ладі, Живі та Кострубонці приходить до Русинів (Слов’ян). На день рівнодення світловий день стає на «горобиний скок» довше від ночі, простіше кажучи – день стає великим, велико-днем і зростає аж до Купала. Великдень Дажбожий – свято світла, сонця, утвердження Правди та поверження Кривди, найбільше весняне свято Слов’ян, свято воскресіння сонця після зимового «сну».