45. Чи є Слов’янська Віра частиною єдиної Відичної культури, що є спільного і відмінного?

Так, Слов’янська Віра є гілкою єдиної Відичної культури. Ця культура заснована на єдності та багатопроявності Бога, Всесвіту, Людини, Правди та Життя. Тобто, відичними ми називаємо ті культури які несуть в собі вчення про єдність і множинність Бога. За цією ознакою, Відичними є культури не тільки арійських народів. Ці культури є гілками, що виросли на духовному стовбурі Відичного Православ’я: друїдизм, одінізм, грецьке язичництво, індуїзм, буддизм, зороастризм, тангріанство, сикхізм, ламаїзм, фіно-угорське язичництво, вірування алтайських народів. До цього ж переліку звичайно належить і Слав’янство.

Відмінність відичних гілок проявляється тільки в зовнішніх ознаках: мові, обрядах, звичаях, календарній системі тощо. В суті ж своїй це вчення що несуть в світ поняття про Любов і Справедливість, а головне навчають Віді про єдність і множинність життя, про те, що причиною всього, що стається з людиною є сама людина. Безперечно яскравою ознакою Відичної культури є свобода самовизначення та сходеверша (поступовість) духовного розвитку людини.

46. Які цілі Рідної Віри?

Родове Вогнище Рідної Православної Віри визначило дев’ять головних цілей Слов’янської Віри:

• Безперестанно розповсюджувати Відичні знання, світогляд Любови і Справедливости, навчаючи людину йти духовним шляхом Прави в світі Яви, завжди пам’ятати про своє Божеське походження та про Рода Всебога.

• Поширювати Слав’янську Віру такою як вона є в Карбах відання Покону Рода Всевишнього.

• Єднати Арїів (світлоносні душі) в духовній державі – Родовому Вогнищі Рідної Православної Віри, для того аби кожен усвідомив себе Родовичем, нащадком Рода Всебога.

• Поширювати Віру-Віду Славлення Прави, як нить що єднає рід земний з Родом Небесним та веде до Рода Всевишнього.

• Відроджувати давні та створювати нові, в місцях сили, Капища, Святилища, Священні гаї та Храми Рідної Православної Віри в ім’я духовного піднесення кожного роду.

• Створювати Рідновірські Слободи, з метою єднання православних рідновірів, духовного навчання та виховання дітей, належного догляду за старшими людьми, збереження Матінки Природи.

• Поширювати етнічну свідомість для покращення породи усіх родів Землі та зупинки згубного кровного змішання.

• Навчати людей духовному зціленню тіла й душі, володінню Живою та можливостями власного тіла.

• Оприлюднювати давні, печатати нові Відичні писання, поширювати Карби відання Покону Рода Всевишнього та світогляд Рідної Православної Віри в книгах, журналах та газетах.

47. В чому суть духовного розвитку людини?

Духовний розвиток для православного рідновіра в першу чергу полягає в осягненні і усвідомленні законів Прави, Всесвітніх законів відповідно до яких розвивається Всесвітня і буття людини. Знаючи ці закони ми можемо щасливо і праведно жити у Яві, а згодом вічно перебувати у Праві, вищому світі найбільш улагодженого, праведного, и щасливого життя. Без пізнання законів буття – людина сліпа і невідаюча, вона не усвідомлює куди йти і чого прагнути, саме це і породжує страждання та біль. Рідновіри навчаються законам Прави через осягнення Карбів відання Покону Рода Всевишнього і розуміння їх дії у своєму щоденному бутті. Таким чином, усі наші буденні ситуації, явища та події, це уроки життя завдяки яким ми усвідомлюємо закони Праві.

Сьогодні ми дуже часто ми чуємо такі слова як «духовність», «духовний рівень», «духовний розвиток». Як правило, ці слова вимовляють дуже урочисто і впевнено, тому усім здається, що все само собою розуміло. Але, на повірку, виявляється, що під духовним розвитком люди можуть розуміти все що завгодно, крім поняття Духу.

Духовний розвиток в Рідній Православній Вірі - це якісне проявлення в собі Сили Духу. Дух – це нескінченний потік снаги (енергії), яка народжує все видиме і невидиме, тонку і грубу плоть (матерію), власне - народжує, підтримує і перероджує життя.

Дух присутній в усьому, дух завжди у вигляді невидимо світла випромінюється з усього, але з різною силою. Духовний розвиток це зрощування в собі Сили Духу, простіше кажучи, підвищення рівня свого особистого благотворного впливу на довкілля (своє життя, родину, поселення, країну, світ, Всесвіт). Духовно найдосконалішою, найрозвиненішою Душею, особистістю є Всевишня Душа, Бог, Род Всебог. Не існує душі, яка б своєю силою перевершила Рода, бо все суще існує в ньому і завдяки його Духу. Але, усі ми можемо духовно рости нескінченно, постійно підвищуючи свій особистий духовний рівень.

Сила Духу зрощується душею поступово, від народження до народження, від втілення до втілення, від життя до життя. Найменша сила духу в праху земному (мінералах), вони можуть впорядковувати світ навколо себе тільки виступаючи будівельним матеріалом для істот вищого порядку: рослин, тварин, людей, Богів. Чим кращою, якіснішою є допомога мінералів іншим душам, тим більшою стає їх Сила Духу, тобто, в наступних життях ці душі уже народжують рослинами. Відбувається духовний розвиток, ріст.

Сила Духу творить широке, або, якщо Силу Духу мала, вузьке коло особистого творення, тобто особистого простору. У людей з могутньою Силою Духу, коло особистого творення велике, охоплює не тільки власну родину чи справу, а інколи цілі країни чи навіть весь світ. Духовно розвинута особистість не тільки має особистий простір вона сама його творить, себто – все, що відбувається в житті духовно розвиненої особистості відбувається тільки по її волі і тільки Боги можуть пересилити волю такої людини (правда, вони цього ніколи не роблять, бо духовно розвинена особистість допомагає Богам упорядковувати Всесвіт своїм творенням).

Отже, духовний розвиток – це можливість і вміння Душі (особистості) розуміючи закони буття (Прави), ладувати, порядкувати простір навколо себе, досягаючи загального щастя, любови і радости. Чим вищий рівень духовного розвитку, тим більше коло особистого творення.

Упорядкування відбувається через благе мислення, благе діяння та свідоме спрямовування потоку Духу в потрібному напрямку. Аби навчитись управляти потоком Духу потрібно опанувати слов’янське вчення про Родосвіт, якому навчають волхви Рідної Православної Віри.