Наслідки фінансової кризи для єс на прикладі Греції

Вступ

Сучасна фінансова криза в той чи інший спосіб торкнулась практично всіх країн світу. Можна тільки зайвий раз повторити тезу про те, що це перша фінансова криза часів глобалізації, і саме глобалізація стала тим чинником, який зумовив її швидке та масштабне поширення. Водночас, криза також торкнулась інтеграційних об’єднань. В цьому зв’язку слід також говорити про такий вимір кризи як шоки, які зазнали інтеграційні об’єднання країн, зокрема зона євро.

В цьому зв’язку криза в Греції має особливе значення, оскільки Греція є членом зони євро, а тому від того, як буде подолана ця криза залежатиме якщо не доля, то стабільність спільної валюти. Ця криза є практично першою за всю історію існування євро, яка поставила під загрозу стабільність самої зони. Події в Греції висвітлили цілу низку старих і нових проблем, вирішення яких має принципове значення для ефективного функціонування спільної євпропейської валюти. Висвітленню цих проблем та шляхів їх розв’язання й присвячене дане дослідження.

Криза в Греції як структурна проблема єврозони

Що ж спровокувало кризу в Греції? Очевидно, мова повинна йти про цілу низку причин економічного та політичного характеру.

По-перше, зрозуміло, що основна відповідальність за кризу лежить саме на уряді Греції, оскільки здійснювана ним протягом декількох років економічна політика фактично заклала основи нинішніх економічних труднощів. Протягом років Греція, Іспанія та інші країни ЄС, мали найвищі темпи економічного зростання в зоні євро, причому низькі відсоткові ставки сприяли буму в галузі будівництва та споживчих витрат.

Водночас, фінансова криза виявила серйозні системні проблеми в економіці цих країн, а саме хронічну відсутність дисципліни в державних фінансах та довгострокові структурні проблеми. В минулому країни могли відреагувати на такі кризи шляхом девальвації національної валюти, що давало можливість відновити економічну рівновагу. Але сьогодні жодна з 16 країн-членів євро не може скористатись цим інструментом.

На думку колишнього міністра закордонних справ Йошки Фішера, криза засвідчила, що передбачені Маастріхтською угодою вимоги щодо граничних меж бюджетного дефіциту, державного боргу та система моніторингу їх дотримання, випередили свій час в тому сенсі, що їх практичне використання в сучасному світі має досить обмежений характер.²²⁰ Євро, яке стало критичним інструментом захисту європейських інтересів за часів кризи, сьогодні проходить тест на міцність у формі випробування слабкого політичного серця всього механізму.²²¹

З іншого боку, очевидним є і той факт, що уряд не надавав адекватної інформації про характер і масштаби національних бюджетних проблем. Так, ще в березні 2004 року Євростат висловив свої претензії до якості грецької статистики. Саме тому Євростат був змушений переглянути статистичні дані Греції за 2000-2003 рр.²²²

По-друге, відповідальність за становище, що склалося також несуть і інститути єврозони. Очевидно, що уряди країн-членів єврозони не змогли подати своєчасний сигнал про свою готовність допомогти Греції. З іншого боку, Європейський центральний банк фактично створив невизначеність щодо можливості використання державного боргу Греції як застави для отримання ліквідності.

По-третє, свій внесок до грецької кризи внесли і фінансові ринки, на яких надмірний оптимізм до кризи змінився найглибшим песимізмом після того, як криза вже почалась. Використання свопів на кредитний дефолт дає можливість песимістично налаштованим учасникам ринків необмежені можливості спекулювати проти окремих країн, тим самим, збільшуючи їхні проблеми.

У цілому криза в Греції яскраво висвітлила структурну проблему єврозони: монетарний союз не є частиною політичного союзу. Такий дисбаланс веде до формування економічних відмінностей між країнами, причому механізму подолання таких відмінностей немає. Ці економічні відмінності, у свою чергу, складають свого роду матеріальну основу відмінностей у стані національних бюджетів і появи фіскальних криз.²²³