Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення

1. Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

2. Порядок використання техногенно забруднених земельних ділянок встановлюється законодавством України.

До частини першої. Щодо поняття техногенно забруднених земель див. ч.ч. 1, 2 ст. 169 ЗКУ та коментар до неї.

Щодо поняття земель сільськогосподарського призначення див. ст. 22 ЗКУ та коментар до неї.

Критерії безпечності продукції, тобто її відповідності встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), а відтак критерії вилучення із сільськогосподарського обігу та консервації відповідних земель передбачені нормативними документами, що встановлюють вимоги до харчових продуктів (ГОСТ, ТУ, технічні регламенти тощо), а також санітарними нормами та правилами (див. ЗУ "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про молоко та молочні продукти", "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про стандартизацію", "Про захист прав споживачів").

До частини другої. Дана норма частково дублює норму ч. 2 ст. 169 ЗКУ - див. коментар.

Глава 28 Консервація земель

Поняття консервації земель визначається ст. 1 ЗУ "Про охорону земель" як "припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградова-них і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров 'я".

За оцінками фахівців, в Україні необхідно зменшити загальну площу земель в інтенсивному обробітку мінімум на 8,6 млн. га і трансформувати їх у природні кормові угіддя, під заліснення, заповідні та рекреаційні об'єкти⁴⁰³.

Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

2. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

До частини першої. Класифікація деградованих земель здійснюється законодавцем за критерієм змісту чинників, що призвели до деградації. Першу групу становлять земельні ділянки, поверхня яких зазнала шкідливих змін та фізично не дозволяє провадити ефективну господарську діяльність унаслідок утворення ярів, провалів, тріщин, карст тощо. Перелік шкідливих змін не є виче рпним і може бути доповненим за викладеним вище критерієм.

До другої групи віднесені земельні ділянки, ґрунти яких за своєю змістовною характеристикою не можуть бути ефективно використані.

Слово "ерозія" походить від латинського "erosio", що означає "роз'їдати" або "вигризати". В залежності від причин, що» обумовлюють розвиток ерозії, виділяють водну й вітрову ерозію.

Водна ерозія відбуваються внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, поверхневими водами.

Вітрова ерозія пошироена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покриїв, що захищає поверхневий шар грунту, розораного на великих площах від вивітрювання:.

Крім водної та вітрової ерозії, на схилах різної крутості спостерігається спливна ерозія. Вона полягає у тому, що ґрунтовий покрив перенасичений Ґрунтовими водами, може поступово або й раптово сплизати, внаслідок чого зносяться його родючі шари. Така ерозія призвела до значної шкоди на Закарпатті у 1998 p., 2001 p. (див.: Постанову ВРУ "Про невідкладні заходи, пов'язані з катастрофічними повенями в Закарпатті" від 15.03.2001 № 2290-Ш, ПКМ "Про фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків стихійного лиха у Закарпатській області" від 29.03.2001 №306).

Перезволоження земель може бути штучним (внаслідок науково не обгрунтованого проведення заходів по меліорації), або природнім. В свою чергу це породжує підвищену кислотність або засоленість ґрунтів. Так, подекуди спостерігається іригаційна ерозія від зрошування ґрунту (зокрема, за допомогою дощувальних машин). Внаслідок неправиль­ного зрошування Грунтові води піднімаються до поверхні, і після випаровування води розчинні солі, що містяться в ній, залишаються в приповерхневих шарах, що зумовлює їх засолення.

Забруднення земель хімічними речовинами, якщо використання земель стає небезпечним, є підставою для вилучення таких земель з господарського обігу з метою проведення консервації та відновлення попереднього безпечного стану (див. коментар до ст. 172 ЗКУ).

Науковці у сфері ґрунтознавства виділяють таки типи деградації грунтів: Сич В.А. виділяє 4 типи деградації грунтів га земель з урахуванням їх природи, реального розповсюдження і природно-господарської значимості наслідків: 1) технологічна (експлуатаційна) деградація, що включає наступні підтипи: а) порушення земель, б) фізична (землеробська) деградація грунтів, в) агровиснажєння земель; 2) ерозія; 3) засолення, що включає: а) власне засолення, б) осолонцювання; 4) заболочування⁴⁰⁴.

Юридичні критерії, за якими землі відносяться до деградованих, викладені у Основних показниках, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільсьзсогосподарськими зонами, затверджених Наказом Держкомзему України від 17.10.2002 №175 "Про Порядок консервації земель".

Інформація про наявність деградованих земель збирається, аналізується та узагальнюється Мінприроди України згідко із ПКМ від 19.07.2006 №998 "Про затвердження Порядку збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель".

До частини другої. На відміну від ч. 1 коментованої статті, ч. 2 може бути застосована тільки до земель сільськогосподарського призначення, а саме тих з них, що віднесені до сільськогосподарських угідь на підставі ч.2 ст. 22 ЗКУ (див. коментар до цієї статті).

Критерії, за якими малопродуктивні землі можуть підлягати консервації, визначені Основними показниками, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, затвердженими Наказом Держкомзему України від 17.10.2002 №175 "Про Порядок консервації земель".

Необхідно також пам'ятати, що низька родючість, економічна неефективність господарського використання за призначенням можуть бути не тільки наслідком незадовільного стану земель, а й спричиняться неефективним веденням сільського господарства, застосування застарілих технологій чи вирощуванням видів флори, яка не є пристосованою для даного виду ґрунту чи природно-кліматичної зони.