4.3. Особливості процедури прийняття нормативно-правових актів нбу

Процедуру прийняття нормативних актів та контролю за їх результативністю у сфері господарської діяльності, до якої включається і банківська діяльність, регулює Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. № 1160-IY. Закон встановлює правила прийняття регуляторних актів, передбачаючи вимогу планування розробки регуляторних актів, аналізу та оприлюднення їх проектів, участі зацікавлених суб’єктів, відстеження результативності та перегляду регуляторних актів тощо.

Згідно зі ст. 3 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» його дія поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Дія цього закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям актів НБУ, за винятком нормативно-правових актів НБУ, які спрямовані на виконання ним функцій, визначених пунктами 4, 6, 7, 9, 11 та 17 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», і мають ознаки регуляторного акта. Мається на увазі застосування вказаного закону при виконанні НБУ таких функцій, як:

- встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна (п. 4 ст. 7);

- визначення системи, порядку і форми платежів, у тому числі між банками (п. 6 ст. 7);

- визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій, створення, координація та контроль створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації (п. 7 ст. 7);

- ведення Державного реєстру банків, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках (п. 9 ст. 7);

- здійснення сертифікації аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку (п. 11 ст. 7);

- організація інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видання ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей (п. 17 ст. 7).

Згідно зі ст. 12 вищевказаного закону регуляторні акти, прийняті НБУ, офіційно оприлюднюються в «Офіційному віснику» та у газеті «Урядовий кур’єр» не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації.

4.4. Нормативні договори у сфері діяльності банків

Нормативні договори у сфері діяльності банків використовуються набагато рідше, і в основному це міжнародні договори, які внаслідок підписання та ратифікації стали частиною внутрішнього законодавства України. Як уже зазначалося вище, у сфері діяльності банків в Україні визначальну роль відіграють нормативно-правові акти.

Порядок укладення, виконання і денонсації міжнародних договорів України регулюється Законом України «Про міжнародні договори України». Відповідно до ст. 2 цього Закону міжнародні договори України укладаються з іноземними державами та міжнародними організаціями від імені: України, Уряду, Міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України. Як приклад застосування міжнародного договору у сфері банківського законодавства можна навести «Женевську конвенцію про Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», що діє на території України з січня 2000 р.

При цьому законодавець виходить із принципу примату норм міжнародного права перед нормами національного законодавства. У Законі України «Про міжнародні договори України» зазначено, що у випадку, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору. Таким чином, положення міжнародного договору мають пріоритет.