3.3. Метод банківського права

Метод галузі права характеризує, як дана галузь врегульовує сукупність суспільних відносин, що утворюють її предмет. Описати метод означає зафіксувати:

а) специфіку юридичних фактів галузі права;

б) характерне для галузі застосування імперативного чи диспозитивного механізму конструювання норм;

в) визначити особливості санкцій, що застосовуються у галузі права.

Як розділ господарського права, банківське право регулює майнові, інформаційні та інші відносини, що виникають між банками та їх клієнтами чи іншими контрагентами, а також корпоративні та інші організаційні відносини, що мають місце з приводу створення, організаційного функціонування і припинення банків, відокремлених підрозділів банків, а також банківських об’єднань, визнаючи юридичними фактами діяння та події, відбуваються у сфері діяльності банків та у сфері споживання продуктів цієї діяльності (послуг банків).

Для банківського права як частини господарського права при регулюванні банківських відносин є характерним використання і імперативного, і диспозитивного методу. З однієї сторони, банки діють як юридично незалежні та рівноправні суб’єкти, що за своїм вибором вступають у ті чи інші господарські відносини, діючи згідно із диспозитивно сформульованими правилами відповідних правових норм. З іншої сторони, діяльність банків регулюється імперативними приписами, використання яких у банківському праві є дуже інтенсивним, що зумовлене необхідністю реалізації публічних інтересів у банківській справі. Зокрема, НБУ як адміністративний центр банківської системи в переважній більшості випадків діє методом однозначних владних приписів.

Для банківського права, як і для господарського права, характерним є матеріальний зміст санкцій, а також значні диспозитивні начала у їх застосуванні. До банків, рівно як і до інших суб’єктів господарювання, можуть застосовуватися заходи відповідальності, встановлені главою 25 «Відшкодування збитків» та главою 26 «Штрафні та оперативно-господарські санкції» ГК України. При цьому слід відзначити доповнення цих санкцій чисельними адміністративно-господарськими санкціями (глава 27 «Адміністративно-господарські санкції» ГК України) та спеціальними банківсько-правовими заходами впливу фінансового та адміністративного змісту. Так, згідно зі ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» при виявленні порушень НБУ має право застоcовувати такі заходи впливу, як:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) видати розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони надавати бланкові кредити;

е) накладення штрафів на:

керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

банки відповідно до положень, затверджених Правлінням НБУ, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів НБУ;

ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог цього Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів НБУ;

з) примусової реорганізації банку;

и) призначення тимчасової адміністрації.

Порядок застосування заходів впливу встановлюється НБУ.