58. Прийоми виявлення логічних зв’язків у науковому творі.

Підкреслена логічність наукового стилю виявляється в послідовності, несуперечливості висловлювання, в його доказовості й аргументованості, побудові мовлення відповідно до законів логіки із збереженням відношень і звязків реальної дійсності. Першою умовою логічності мовлення є логічність мислення. Вона передбачає вміння дисциплінувати своє мислення, міркувати послідовно, спиратись на попередні етапи мислення, розвивати наступні, шукати джерела і причини явищ, висувати положення (тези), вміння пояснювати, обґрунтовувати та аргументувати факти, вмотивовувати висновки, що є необхідними умовами логічності мовлення.Другою умовою логічності мовлення є знання і правильне використання мовцями мовних засобів, за допомогою яких можна точно передати предмет думання і саму думку про нього, досягти смислової звязності мовлення, уникаючи суперечливості у викладі матеріалу. Йдеться насамперед яро граматичну повноту висловлювання, тобто вживання повних, переважно складних сполучникових речень, оскільки сполучники дають змогу членувати зміст і чіткіше передати смислові і логічні звязки між частинами змісту і речення. Складні речення є зручною формою вираження складної системи наукових понять, установлення певних відношень між ними: причина і наслідок, доведення і висновки тощо. Тому в текстах наукового стилю здебільшого використовуються складнопідрядні речення. Усі види речень часто ускладнені відокремленими членами речення, що підвищує їх спаяність.

59. Причини виникнення фактичних помилок.

1. Помилки, спричинені недостовірністю фактичного матеріалу.

2. Помилки, зумовлені неповнотою фактичного матеріалу. До них, зокрема, належать такі:

-факти + обман = не відображають дійсності;

-факти, що суперечать один одному;

-факти, які по-різному подаються в одному й тому ж виданні;

-факти, що призводять до нісенітниці.

3. Помилки, викликані недоцільністю використання наведеного фактичного матеріалу.

60. Причини виникнення цензури в Росії і специфіка її застосування до українських друків.Причиною запровадження з боку уряду нагляду за друком книжок у Російській імперії стала діяльність друкарень в Україні. Так, в одному з пунктів Гадяцької угоди, підписаної Іваном Виговським з поляками, спеціально гарантувалася воля і незалежність українських друкарень. Першу спробу поставити діяльність друкарень під свій контроль здійснив цар Олексій Михайлович. Справу довершив Петро I, який відомим указом від 5 жовтня 1720 року підпорядкував усі вільні друкарні в Україні цензурі духовної колегії і заборонив друкування книг українською мовою. Остаточно діяльність вільних друкарень заборонила 1796 року Катерина ІІ. За її вказівкою всі друкарні в Україні були опечатані. Так названа епоха цензурного терору посилилася із заснуванням 2 квітня 1848 року спеціального комітету «для вищого нагляду в моральному і політичному плані за духом і спрямованістю книгодрукування». Для України застосувалися, окрім загальних для всієї імперії цензурних правил, ще й додаткові. Метою цензурних заборон українського друкованого слова й була повна асиміляція українського народу, знищення елементів, які становлять національне буття цього народу, головним чином, мови, літератури, культури в цілому. («Валуєв циркуляр»).