1. Зміни в характері виробництва:

• перехід від виробництва товарів до сервісної (обслуговуючої) економіки;

• розмивання меж між виробничою та невиробничою працею, між працею із виробництва матеріальних благ і виробництвом послуг, між виробництвом і споживанням у

Новий

характер

власності

Новий характер організації та управління виробництвом

цілому;

• перехід від суто споживання до виробничої діяльності нового типу, яка дедалі частіше розглядається як різновид дозвілля;

• швидке заміщення праці знаннями; не масоветкатеріальне виробницт­во, а індивідуалізоване створення інформації та знань;

• руйнування меж між освітою, працею й дозвіллям;

• підвищення ролі науково-дослідних центрів і університетів, де ство­рюється дедалі більша частка національного продукту.

2. Трансформація власності:

• дифузія прав власності у двох напрямах:

а) зосередження акцій у дрібних держателів і виникнення внаслідок цього так званої «демократизації» капіталу;"

б) формування компаній і кордорацій, значна частина капіталу яких контролюється їхніми робітниками;

• перетворення традиційної приватної власності на юридичну фікцію і формування власності на інформацію та знання, які нероздільно пов'язані з тими, хто їх виробляє;

• зменшення залежності людини від власності лредставників панівного класу на засоби виробництва, оскільки головними з них стають

• знання, дедалі доступніші для звичайної людини;

• велетенську зростання ролі^: освіти, яка стає каналом доступу до отримання і вироблення знань, а відтак — і до інтелектуальної влас­ності як такої. З огляду на це Ф.Фукуяма зазначає, що класові відмінності, які існують нині у США, викликані передусім відмін­ностями в освіті.

3. Зміни характеру організації та управління виробництвом:

• створення системи управління, заснованої на широкій участі і менеджерів, і робітників;

• підвищення ролі неприбуткових організацій, участь у яких має добровільний характер і котрі стають важливими центрами не тільки ухвалення рішень, ай впливу на інші соціальні інститути;

• перехід від економіки, організованої на основі стихійних законів ринку, до господарства, що має радше не плановий, а «узгоджувальний» характер. У цьому узгодженні бере участь широке коло пред­ставників сфери виробництва, послуг і споживання, а також держава, неприбуткові громадські організації, дедалі більша кількість робіт­ників. Тобто витворяється не державне чи приватновласницьке регулювання й управління, але активне соціальне регулювання з елементами громадського самоуправління і в сфері виробництва, і в інших сферах суспільного життя.

Нова

система

цінностей

Постмодер-

ністське

бачення

економічних

проблем