4.3. Екологічна паспортизація підприємств

Екологічна паспортизація підприємств та інших господарських об’єк­тів є одним із ефективних перспективних заходів охорони навколишньо­го природного середовища. Екологічний паспорт підприємства належить до його основної проектно-технологічної документації. Поряд з техноло­гічним регламентом він повинен бути на кожному підприємстві. У цьому документі наведено дані, що характеризують взаємовідносини підприєм­ства з довкіллям.

У першій частині паспорта наводяться загальні відомості про вироб­ництво: назва підприємства та вироблюваної продукції, район розташу­вання, його потужність, займана площа, кількість працюючих та основні витратні величини споживаної сировини, води, енергії, палива, пари, по­вітря тощо, а також відомості про споживану сировину, джерела водо- і теплопостачання, короткий опис технологічних схем виробництва основ­ної продукції, технології очищення газодимових викидів в атмосферне повітря та стічних вод, оборотність, зберігання, транспортування та ви­лучення твердих відходів (назва, кількість, хімічний склад та деякі основ­ні властивості, технологія перероблення або складування), утримання приміщень і споруд, плани дій в аварійних умовах, небезпечні матеріали (в тому числі й радіоактивні), відомості про кращі альтернативні технології, що застосовуються на інших підприємствах країни чи світової практики і завдають меншої шкоди довкіллю. Характеризується також сані­тарно-захисна зона підприємства (величина зони, прилеглі об’єкти, її оформлення тощо).

У другій частині паспорта відображені заплановані природоохоронні заходи із зазначенням конкретних термінів, виконавців, обсягів і витрат, питомих і загальних газодимових викидів в атмосферне повітря і скидів стічних вод та відходів виробництва до і після впровадження кожного заходу.

Екологічні паспорти дають змогу зробити аналіз екологічного стану на підприємстві та навколишнього природного середовища в регіоні, по­рівняти техніко- і еколого-економічні дані з даними інших підприємств, що характеризуються кращими природоохоронними заходами. Одночасно можна оцінити й ефективність застосованої технології, повноту використання сировини й палива, ефективність технології очищення стічних вод і газодимових викидів та перероблення відходів виробництва. Можна та­кож зробити еколого-економічну оцінку збитків взагалі і завданих при­роді зокрема, визначити ступінь вилучення основних компонентів із си­ровини, ефективність використання палива та енергії, вилучення площі земельних ресурсів та площі земель, які можуть бути рекультивовані.

Екологічні паспорти розробляються також для рідкісних видів рослин і тварин. До них заносять дані про ареал виду, чисельність, місця пере­бування, структуру популяцій, особливості розмноження, трофічні зв’яз­ки, наявність шкідників та ворогів, вразливість до різних антропогенних впливів.

4.4. Екологічний менеджмент

Система екологічного менеджменту в країні визначається, формуєть­ся і регламентується Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища», прийнятого в 1991 р. Згідно з цим законом, метою державного управління в галузі охорони довкілля є реалізація законо­давства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпе­чення проведення ефективних заходів щодо охорони навколишнього при­родного середовища і раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості державних і громадських органів у галузі охо­рони довкілля. Отже, державний екоменеджмент включає чотири основні функції (на макрорівні):

• здійснення природоохоронного законодавства;

• контроль за екологічною безпекою;

• забезпечення проведення природоохоронних заходів;

• досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.

Для здійснення природоохоронного законодавства і контролю за екологічною безпекою створено відповідну організаційну інфраструктуру, до якої входять органи екологічної експертизи та екологічної інспекції. Екологічний аудит покликаний забезпечити проведення ефективних при­родоохоронних заходів та досягнення узгодженості дій державних і гро­мадських органів. Екологічна освіта і виховання та екологічний інжині­ринг мають сприяти ефективному забезпеченню проведення природоохо­ронних заходів на всіх рівнях державного управління в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологіч­ної безпеки.

Ринкове орієнтована економіка охоплює такі групи функцій екоменеджменту: реструктуризація виробництва, приватизація, створення конку­рентного середовища і ринкового ціноутворення, програмно-цільового розподілу фінансів, корпоратизації, децентралізації та гнучкого норму­вання і оподаткування. Це функції змішаного екологічного менеджмен­ту, в якому на макрорівні діє державна управлінська інфраструктура, а на мікрорівні – ринкова.

На рівні підприємства (на мікрорівні) до загальних функцій управління належать:

• формування екологічної політики;

• визначення екологічних цілей та завдань відповідно до екологічної політики;

• розроблення стратегічного плану реалізації екологічної політики;

• розроблення програми екологічного управління та механізму її реалі­зації;

• реалізація програми екологічного управління в узгодженні з елемен­тами загальної системи управління;

• формування екологічної свідомості та мотивування;

• обмін інформацією та звітування;

• ведення документації екологічного менеджменту;

• оперативне управління;

• здійснення моніторингу;

• аналіз та вдосконалення.

Виконання системоутворювальних функцій екологічної політики, ви­значення екологічних цілей і завдань, розроблення та реалізація екологіч­ної програми здійснюються за допомогою екологічного аудиту та еколо­гічного маркетингу.