Структура норми права

Гіпотеза - умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція - зазначає право або обов’язки суб’єктів, передбачає дозволену, обов’язкову і заборонену поведінку особи.

Санкція - в разі невиконання норми визначає заходи державного впливу, головним чином – у формі примусу.

Класифікація норм права — це їх поділ на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного із різновидів норм у регулюванні суспільних відносин.

Класифікація надає можливість:

1) чітко визначити місце кожної з норм у системі права;

2) охарактеризувати функції норм та їх місце у механізмі правового регулювання;

3) визначити межі регулятивного впливу держави на суспільство за допомогою права;

4) встановити шляхи вдосконалення правотворчої та правозастосовчої практики й підвищити її ефективність;

5) вивчити особливості кожного з різновидів норм та можливості їх взаємодії;

6) визначити призначення кожного з різновидів норм;

7) визначити особливі способи впливу норм на суб'єктів права.

14. Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Виникають при настанні передбачених законом юр фактів. Підставами виникнення , зміни чи припинення правовідносин є юр факти.

Структура: 1) суб’єкт (учасники правовідносин, які мають суб’єкт права та виконують юр обов’язки); 2) об’єкт (особисте або соц. благо для здобуття і використання якого встановлюються взаємні права і обов’язки); 3) зміст (взаємні права і обов’язки учасників правовідносин).

Види правовідносин:

за функціями права:

- Регулятивні - виникають із фактів правомірної поведінки суб'єкта;

- Охоронні - виникають із фактів неправомірної поведінки суб'єкта.

за характером обов'язку:

- активного типу (обов'язок здійснити певні дії на користь іншої сторони)

- пасивного типу(обов'язок утриматися від небажаних для іншої сторони дій)

за галузями права:

- конституційно-правові (відносини громадянства);

- адміністративно-правові (відносини, пов'язані зі стягненням і сплатою податків);

- цивільно-правові (відносини куттівлі-продажу речі або цінних паперів);

- трудові (відносини за трудовим договором) та ін.

за суб'єктами:

— між суб'єктами федерації (у федеративній державі);

— між громадянами держави;

— між громадянином і державою;

— між юридичною особою - суб'єктом приватного права і державним органом;

— між державними органами;

— між органом держави і службовими особами.

за кількістю суб'єктів:

— прості - не поділені на складові частини (як правило, між двома суб'єктами);

— складні - містять у собі систему самостійних правовідносин (як правило, між трьома і більше суб'єктами).

за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами:

— односторонні (договір дарування, договір позики);

— двосторонні (договір купівлі-продажу).

за волевиявленням сторін:

— договірні - виявляється воля обох сторін;

— управлінські - досить виявлення волі лише одної сторони.

За строком дії:

— короткочасні;

— довгочасні.

15. Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Виникають при настанні передбачених законом юр фактів. Підставами виникнення , зміни чи припинення правовідносин є юр факти.

Ознаки правовідносин:

1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.

Правовідносини складаються між людьми або колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

2. Є ідеологічними відносинами - результатом свідомої діяльності (поведінки) людей.

3. Є вольовими відносинами, які проявляються вдвох аспектах:

а) у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки право відносини виникають на підставі правових норм;

б) у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин вони зв'язані предметом інтересу, досягненням його результат

4. Виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених правовою нормою фактів.

5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах.

6. Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу. У більшості випадків суб'єктивні права і юридичні обов'язки здійснюються без застосування примусових заходів. У разі потреби зацікавлена сторона може звернутися до компетентного державного органу, який виносить рішення з чітким визначенням прав і обов'язків сторін. Можливість державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності.

17. Серед усіх соціальних норм найбільш поширеними і значущими для суспільства є норми права і норми моралі. Вони взаємодіють у процесі соціального регулювання, їх вимоги в більшості випадків збігаються що забороняє або дозволяє право, те саме засуджує або заохочує мораль.

Водночас норми права і норми моралі мають відмітні ознаки:

1) за походженням - норми права встановлюються, санкціонуються або визнаються державою, а моральні норми формуються у свідомості людей;

2. за формою зовнішнього виразу - норми права закріплюються у спеціальних державних актах, а норми моралі, як правило, не мають письмової форми і виступають у формі суспільної думки;

3. за сферою дії - норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини, які піддаються правовому впливу, а мораль може регулювати практично всі суспільні відносини;

4. за ступенем деталізації - норми права є деталізованими правилами поведінки, а норми моралі не містять точних правил, мають більш абстрактний характер;

5. за способом забезпечення - норми права забезпечуються примусовою силою держави, а моральні норми - силою громадського впливу (осудженням чи схваленням).

18. Роль права у житті суспільства відображається в його функціях.

Функція права - це основні напрями впливу права на суспільні відносини, що відображають його сутність і соціальне призначення у суспільстві, а також способи організації суспільних відносин.

Функції права поділяють на загально соціальні та спеціально-юридичні.

Загально соціальні функції права - це напрями взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми та змісту.

До загально соціальних функцій права включають:

1. гуманістичну - право охороняє та захищає права людства, нації, людини;

2. організаторсько-управлінську - право забезпечує можливості окремих суб'єктів на вирішення певних економічних і соціальних проблем;

3. виховну - право сприяє становленню людини як правослухняного члена громадянського суспільства, виховує в неї зразки правомірної поведінки;

4. інформаційну (комунікативну) - право інформує людей про волю законодавця;

5. оціночно-орієнтаційну - поведінка людей оцінюється з точки зору законів держави, вказує на безконфліктні, соціально-допустимі шляхи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

6. гносеологічну (пізнавальну) - право само виступає як джерело знань.

Спеціально-юридичні функції права - це напрями суто правового впливу на суспільні відносини.

До спеціально-юридичних функцій права належать:

1. регулятивна - це функція, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки суб'єктів в тих чи інших галузях права.

2. охоронна - це функція, яка спрямована на захист відповідної системи суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.

Регулятивна й охоронна функції тісно пов'язані між собою. Охоронна функція права покликала забезпечити нормальну дію регулятивної функції.

19. Нормативно-правовий акт - це рішення компетентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний х-р, зовн. вигляд офіційного доку­мента в письмовій формі, забезпечується державою та поро­джує юридичні наслідки.

20. Основним структурним елементом системи права є галузь права.

Галузь права - це сукупність правових норм, що регулюють якісну однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. За місцем, яке посідають у правовій системі галузі права, вони бувають основні та комплексні. До основних галузей права відносять такі: конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, сімейне, фінансове, кримінальне право, процесуальні галузі права та інші. Чим більш розвинута система права, тим більше галузей містить вона в собі.

Галузь права, у свою чергу, складається з інститутів права.

Інститут права - це сукупність відокремлених взаємозв'язаних правових норм певної галузі права, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини.

Декілька однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку групу суспільних відносин, ніж галузь права, утворюють підгалузь права.