41. Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ

До фізичних осіб належать громадяни У, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Цивільна правоздатність - здатність осо­би мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Правоздатність у громадянина У виникає у момент його народження і припиняється з його смертю.

Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість ви­знається за всіма громадянами, які мають бути рівними пе­ред законом.

Цивільна дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психіч­ного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього цивільна ді­єздатність поділяється на такі види:

— повна дієздатність;

— неповна дієздатність;

— часткова дієздатність;

— обмежена дієздатність;

— визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність настає з досягненням повноліття — 18 років. Згідно з чинним законодавством, у разі одруження особи до досягнення повноліття повна дієздатність у неї на­стає з моменту реєстрації шлюбу.

Неповну цивільну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років. Вони мають право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Неповнолітня особа вчиняє ін. правочини за згодою батьків.

Часткова цивільна дієздатність - особи віком до 14 років (малолітні), які мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; вкладати кошти у банківські установи та розпоряджатися ними; здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва. Малолітні не несуть цивільно-правової відповідальності за завдану ними шкоду.

Обмежена цивільна дієздатність визначається судом до фізичних осіб, які страждають на психічний розлад здоров'я, що суттєво впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Також суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Пра­вовими наслідками зазначеного рішення є те, що над фізич­ною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування; вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини; правочини щодо розпорядження май­ном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побу­тових, вчиняються особою, яка обмежена у дієздатності, за згодою піклувальника.

Громадянин, який внаслідок хронічного, стійкого психіч­ного розладу здоров'я не здатний усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним. Над ним установлюється опіка, що приводить до втрати ним можливості вчиняти будь-який правочин. У разі одужання чи значно­го покращання психічного стану громадянина, якого визнано недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.

42. Юр.особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, вона наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відвідачем у суді.

Виходячи з цього визначення, можна виділити такі істотні ознаки юр.особи:

1. Організаційна єдність

2. Майнова відокремленість

3. Участь у цив.обігу від власного імені

4. Здатність відповідати за взятими на себе зобов’язаннями.

5. Держ.реєстрація. Тільки з моменту держ.реєстрації організація набуває статусу юр.особи і може бути суб’єктом цив.та інших відносин.

Здатністю юр.особи бути позивачем або відповідачем у суді.

Цив.правосуб’єктність юр.особи, тобто її здатність бути суб’єктом цив.відносин, складається з цив.правоздатності і цив.дієздатності.

Цив.правоздатність юр.особи – це її здатність мати цив.права та обов’язки, чка виникає з моменту створення юр.особи і припиняється з дня внесення запису до Єдиного держ.реєстру юр.осіб про припинення її діяльності. Реалізуючи власну правоздатність, юр.особа може укладати будь-які угоди.

Цив. дієздатність юр.особи – це її здатність набувати власними діями цив.права і брати на себе цив.обов’язки. Цив. дієздатність юр. особа реалізує через свої органи, які діють відповідно до закону інших правових актів і установчих документів.

Для реалізації правосуб’єктності юр.особи важливе значення має її місцезнаходження – місце її держ.реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Для реєстрації правосуб’єктності юр.особи нею можуть створюватися філії та представництва. Вони не визначаються суб’єктами цив.права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юр.особи, частиною якої є філія чи представництво. Власною юр.правоздатністю і правосуб’єктністю вони не наділені.

43. Господарське товариство — е підприємство або інший суб’єкт господарювання, створений на засадах угоди юридичними особами та громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в управлінні підприємницькою діяльністю товариства з метою одержання прибутку.

Засновниками та учасниками господарського товариства можуть бути всі суб’єкти господарювання, за винятком громадян, що не є суб’єктами господарювання. Обмеження щодо участі в господарських товариствах суб’єктів господарювання та інших осіб встановлюються законодавством України.

Господарське товариство являє собою самостійну юридичну особу, діє згідно з установчим договором і статутом, затвердженим його учасниками, має власну назву, рахунки в банку тощо. Підприємства, що стали учасниками господарського товариства, не ліквідуються як самостійні юридичні особи.

Господарські товариства поділяються на види за двома основними критеріями: способом формування та функціонування статутного капіталу і межами відповідальності учасників за зобов’язаннями товариства.

За першим критерієм виокремлюють акціонерні та неакціонерні товариства.

Акціонерне товариство — е підприємство, засноване на установчому договорі та статуті, має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Неакціонерні товариства — це ті, що формують статутний фонд в інший спосіб, без випуску акцій чи облігацій.

Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті. Акції відкритих товариств розповсюджуються шляхом продажу на біржі. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб.

За межами відповідальності господарські товариства поділяються на такі види:

*з обмеженою відповідальністю. Статутний фонд поділено на частки, розмір яких визначається установчими документами, а учасники несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.

*з додатковою відповідальністю. Статутний фонд поділено на частки визначених установчими документами розмірів, а учасники відповідають за своїми зобов’язаннями власним майном;

*• повне. Усі учасники спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном;

*командитне. Один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, а інші учасники несуть відповідальність лише в межах їхнього вкладу у майно товариства.