Глава 11

Основи земельного права України

421

г) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористува­чам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування, громадяни та юридичні особи, які використову­ють земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого са­моврядування та органами виконавчої влади з питань земель­них ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельни­ми ділянками, що перебувають у власності громадян і юридич­них осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, се­лищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядуван­ня вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користу­ванні громадян, та додержання громадянами правил добросусі-дства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішу­ють земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні зе­мель і земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядуван­ня, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

§ 7. Охорона земель

Охорона земель — відповідно до Закону України «Про охо­рону земель» від 19 червня 2003 р. — це система правових, орган­ізаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спря-

мованих на раціональне використання земель, запобігання не­обгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського при­значення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Об'єктом особливої охорони держа­ви є всі землі в межах території України.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природ­них і набутих якостей земель. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших по­ треб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочуван­ ня, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруд­ нення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними ре­ човинами та від інших несприятливих природних і техноген­ них процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологіч­ної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільсько­ господарських угідь.

Органами, які здійснюють регулювання в галузі охорони зе­мель є Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Ав­тономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядуван­ня, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, до яких належать:

— центральний орган виконавчої влади з питань земельних

ресурсів;

— центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;