3.Стандартизація управління якістю.

Екологічні стандарти – спрямовані на забезпечення реалізації екологічного законодавства, встановлення стандартних вимог з раціонального природокористування та збереження природного навколишнього середовища.

ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементiв i настанови щодо їх застосування.

ДСТУ ISO 14004-97. Системи управлення навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення.

ДСТУ ISO 14010-97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи.

ДСТУ ISO 14011-97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем.

ДСТУ ISO 14012-97. Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Квалiфiкацiйнi вимоги до аудиторів з екології.

Ці державні стандарти встановлюють вимоги до системи екологічного менеджменту, що дозволяє будь-якій організації розробити та впровадити політику та цільові показники, що враховують законодавчі вимоги до екологічних аспектів діяльності. Вони розроблені таким чином, що їх можуть застосовувати підприємства, установи і організації будь-якого розміру з урахуванням різноманітних технічних, географічних, культурних, соціальних і інших умов.

Екологічний менеджмент – це сукупність принципів, методів, засобів (в тому числі організаційно-правових) і типу управління природоохоронною діяльністю підприємства (забезпечення техногенної безпеки довкілля), які мають за мету підвищення інвестиційної привабливості, екологічності підприємства і ефективності його виробничо-господарської діяльності.

Система екологічного менеджменту підприємства – це частина загальної системи менеджменту підприємства, включаючи організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і удосконалення екологічної політики підприємства.

Основними принципами створення екологічного менеджменту (відповідно до ДСТУ ISO 14000) є:

• вищій пріоритет управління;

• створення екологічної служби підприємства;

• взаємодія з учасниками діяльності в екологічній сфері, зацікавленими в реалізації ефективної екологічної політики підприємства;

• погодження між керівництвом і персоналом підприємства з його діяльності в екологічній сфері;

• ідентифікація вимог нормативно-правових актів до екологічних аспектів діяльності підприємства і встановлення відповідності цих вимог показникам його техногенній і екологічній безпеки;

• оцінка показників впливу виробничих процесів на довкілля і вплив забруднених природних об’єктів на підприємство;

• облік екологічних вимог на усіх етапах життєвого циклу підприємства, особливо, при випуску продукції або наданні послуг;

• забезпечення матеріальними, фінансовими і кадровими ресурсами необхідного рівня екологічності підприємства;

• встановлення відповідності характеристик екологічності підприємства його екологічній політиці, перспективним цілям і завданням його виробничої діяльності;

• оцінка якості екологічного управління і пошук можливостей покращення системи екологічного менеджменту, тобто проведення аудиту цієї системи як самостійного об’єкта аудиту;

• активізація діяльності зі створення системи екологічного менеджменту підприємствами – партнерами;

• створення підсистеми екологічного маркетингу, екологічної освіти тощо.

Для впровадження системи екологічного менеджменту необхідно:

• визначити екологічну політику і сформулювати вимоги до системи екологічного менеджменту;

• сформулювати програму реалізації екологічної політики підприємства;

• проводити екологічний моніторинг, виробничий екологічний контроль і екологічний аудит.

Головні питання, що підлягають розгляду при екологічному аудиті:

• відповідає чи ні прийнятій політиці підприємства його діяльність, продукція і послуги;

• відображає чи ні політика цінності і керівні принципи підприємства;

• схвалена чи ні політика вищим керівництвом підприємства та призначена особа, що відповідає за перегляд і здійснення політики;

• сприяє чи ні політика встановленню цілей і завдань в області охорони навколишнього середовища;

• сприяє чи ні політика впровадженню новітніх технологій і вдосконаленню практики управління навколишнім середовищем;

• які конкретні зобов’язання включені в політику в області навколишнього середовища (безперервного покращення, попередження забруднення тощо).

Дія цих державних стандартів поширюють на:

а) організації, що прагнуть досягнути переваги завдяки впровадженню системи управління якістю;

б) організації, що прагнуть отримати впевненість у тому, що їхні постачальники виконуватимуть їхні вимоги до продукції;

в) замовників продукції;

г) усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології, яку використовують у сфері управління якістю (наприклад, постачальників, замовників, регламентувальні органи);

д) усі сторони, внутрішні чи зовнішні стосовно організації, які здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на відповідність вимогам ISO 9001 (наприклад, аудиторів, регламентувальні органи, органи з сертифікації);

е) осіб, внутрішніх чи зовнішніх стосовно організації, які провадять консультування або підготовку з питань системи управління якістю, прийнятної для цієї організації;

ж) розробників відповідних стандартів.