4. Кількісні методи оцінки професійних ризиків.

Кількісні методи оцінки професійних ризиків можуть бути прямими і непрямими.

4.1) Прямі методи оцінки ризиків припускають виявлення потенційних небезпек, оцінювання імовірності реалізації кожної з небезпек у різних варіантах (Р_і^*) та очікуваної тяжкості наслідків (C_і^*)кожного і-го варіанту:

де R_i^* – ризик нанесення шкоди, пов’язаний з реалізацією і-го варіанту однієї з виявлених небезпек.

Такі розрахунки слід проводити по кожній з виявлених небезпеки на кожному робочому місці.

Як казав видатний філософ XVII століття Г.С. Сковорода: „ Ми повинні бути вдячні Господу за те, що Він створив світ таким, що усе просте в ньому істина, а усе складне – не істина”. Наведений варіант підходу до оцінки ризиків на робочих місцях дійсно складний.

Проблема полягає не тільки в тому, що такі нечасті (с точки зору статистики) події як нещасний випадок на виробництві (на робочому місці) оцінити імовірністю їх настання з припустимою точністю практично неможливо. Крім цього необхідно розрахувати імовірність настання одного з варіантів реалізації кожної небезпеки. У той же час оцінити прямі матеріальні збитки для роботодавця і для робітника в наслідок відповідної події можна достатньо точно.

Наприклад, при роботі муляра на будівних лісах можливо його падіння. З якою імовірністю? З якою імовірністю в наслідок падіння він вивихне руку (незначна шкода), а з якою – зламає ногу (велика шкода)? А з якою імовірністю робітник загине внаслідок падіння? При цьому значення імовірностей будуть змінюватися від поверху до поверху...

4.2) Метод оцінки ризиків на основі матриці „імовірність – шкода” або „імовірність – наслідки”.

Можливість прямої кількісної оцінки ризику без безпосередніх розрахунків імовірностей подій реалізована у достатньо поширеному методі оцінки ризиків на основі матриці „імовірність – шкода” або „імовірність – наслідки”.

Суть методу заключається в тому, що експерт для кожної ситуації визначає ранг імовірності її настання (наприклад: низька імовірність, середня імовірність, висока імовірність) і відповідну до цієї ситуації шкоду чи наслідки (наприклад: мала, середня, велика).

На перетині відповідного стовпчика і строчки знаходять умовне значення величини ризику (таблиця 5, рис. 1).

Таблиця 18.5

Приклад матриці ризиків на основі „імовірність – шкода”

Велика шкода(1,0)	0,30	0,70	1,0
Середня шкода (0,7)	0,21	0,49	0,70
Мала шкода (0,3)	0,09	0,21	0,30
	Низька імовірність (0,3)	Середня імовірність (0,7)	Висока імовірність (1,0)

Цей метод найбільш часто застосовується у різних країнах внаслідок своєї простоти. Крім того, оскільки у розвинутих країнах оцінка ризиків на робочих місцях є законодавчим обов’язком роботодавця, то застосування такого простого методу дає змогу роботодавцю виконати державні нормативні вимоги з охорони праці з найменшими витратами.

Недоліком цього методу є його абсолютна суб’єктивність. Різні експерти оцінюють одну і ту ж саму ситуацію по різному, спираючись на власні знання, досвід, відчуття і навіть настрій.

4.3) Метод вербальних функцій.

Цей метод дозволяє практично уникнути суб’єктивність при оцінці імовірності настання події і її наслідків, але він потребує ретельної попередньої роботи і високої кваліфікації експертів, які складають опис різних ситуацій.

Суть цього підходу в тому, що кожному кількісному значенню імовірності настання події ставиться у відповідність вербальний опис досить визначеної ситуації (таблиця 18.6). При цьому кожного разу при складанні опису тієї чи іншої імовірності слід керуватися правилами:

Рис. 1. Типова матриця ризику „імовірність – наслідки” на робочому місці.

1. Будь яка ситуація, що не відповідає цьому опису – відповідає іншому опису.

2. Жодна реальна або віртуальна ситуація не може одночасно відповідати двом чи більше описам.

3. Формулювання відповідної умови виникнення небезпечної ситуації повинна бути пов’язана з визначеним захисним заходом, який слід передбачити задля повного усунення цієї умови.

4. При реалізації захисного заходу, пов’язаного з елементом опису (в наслідок усунення однієї з умов настання події), ситуація переходить на більш високий рівень (імовірність настання події зменшується).

В цьому випадку удосконалення конструкції (захисних властивостей) обладнання (від „виключення можливості дії небезпечного виробничого фактору” при існуючій можливості його прояву до повного „виключення можливості прояву небезпечного виробничого фактору” у навколишньому середовищі) зменшує імовірність дії з 0,2 до 0,1.

Зрозуміло, що одна і таж ситуація може призвести до різних наслідків: від легкої травми до смертельного випадку. Щоб не заплутатися у великій кількості можливих варіантів, можна скористуватися підходом, який застосовується для оцінки ризиків, пов’язаних з експлуатацією небезпечних виробничих об’єктів – приймати до уваги тільки два наслідки: найбільш імовірний і найбільш неблагоприємний. Якщо задля зниження обох ризиків необхідно застосовувати різні захисні заходи. Необхідно враховувати обидва ризики.

Особливістю цього підходу є його проактивність (спрямованість на оволодіння ситуацією для досягнення поставленої мети). В цьому випадку ризик визначається без оцінки частоти припускаємої події. Головна сутність підходу у наступному: якщо не гарантується виключення небажаної події, то ця подія раніше, чи пізніше але обов’язково відбудеться. Задача тільки в тому, щоб оцінити суму потенційних шкод від не виключених повністю подій. Імовірність настання події, яку оцінюють, у дійсності визначає величину, зворотну інтервалу часу, який можливо запланувати для прийняття заходів управління ризиком.

Таблиця 18.6