Тема 9 аналаз кредитоспроможності підприємства

В даний час практичні підходи до методології аналізу кредитоспроможності позичальників грунтується на комплексному використанні фінансових і не фінансових методів. Класифікаційні моделі дозволяють поділити позичальників на групи залежно від їх рейтингу і є допоміжним інструментом при визначенні можливості задоволення кредиторської заявки.

Виділяють наступні методики комплексної оцінки:

• модель бальної або рейтингової оцінки , яка розраховується на основі отриманих значень фінансових коефіцієнтів і виражається в балах. Бали вираховуються шляхом добутку будь-якого показника на його вагу в інтегральному показнику, тобто рейтингу. Модифікацією рейтингової оцінки є кредитний скоринг. Відмінність якого від рейтингової оцінки полягає в тому, що замість значення показника підставляється часткова бальна оцінка значення показника. Для кожного показника визначається декілька інтервалів значень і кожному інтервалу призначається певна кількість балів. Якщо отриманий рейтинг або кредитний скоринг нижчий за встановлений експертами банку, то такому позичальнику в кредиті буде відмовлено. Одночасно для кожного інтервалу значення оцінки визначає відсоткова ставка та вид забезпечення. Перевагою рейтингової оцінки є її простота, так як достатньо розрахувати фінансові коефіцієнти і зважити їх, щоб визначити клас позичальника. Недоліками є те, що в розрахунках можуть використовуватись лише ті показники, які мають кількісно визначені нормативи;

• моделі прогнозування банкрутства. Прогнозні моделі використовуються для оцінки якості потенційних позичальників та базуються на статистичних методах, найбільш розповсюджений серед яких є множинний дискримінантний аналіз або кластерний аналіз. Для застосування цієї методики необхідна суттєва вибірка компаній диференціації за галузями та розмірами. Складність полягає в тому, що всередині галузі не завжди можливо знайти достатню кількість фірм, які збанкрутували, щоб знайти коефіцієнт регресії.

Найбільш відомими моделями є моделі прогнозування банкрутства. Однак відомо також спрощені моделі основані на системі показників серед яких виділяють систему показників Бівера до яких належать:

• коефіцієнт Бівера, який визначається як відношення різниці чистого прибутку і амортизаційних відрахувань до загальної суми заборгованості підприємства. Характеризує здатність підприємства погасити зобов’язання перед зовнішніми кредиторами. Значення показника на рівні більше -0,15 свідчить про проблеми у фінансовому стані;

• рентабельність активів, визначається як відношення прибутку до загальної суми майна у відсотках. Характеризує рівень прибутковості при використанні активів;

• коефіцієнт фінансового лівериджу, визначається як відношення позиченого капіталу до власного капіталу. Характеризує співвідношення між позиченим капіталом і власним капіталом;

• коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами, визначається як відношення власних оборотних коштів до загальної суми оборотних активів. Характеризує частку власних оборотних коштів в загальній сумі оборотних активів;

• коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами, визначається як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань. Характеризує частку оборотних активів, що припадають на поточні зобов’язання.

Для класифікації кредиторів може використовуватись методика CART, яка в перекладі означає класифікаційні і регресійні дерева, тобто компанії – позичальники поділяються залежно від значення коефіцієнта. Недоліками класифікаційних моделей є переоцінка ролі кількісних факторів, довільність вибору системи базових показників, висока чутливість до викривлення вихідних даних і порівняльна громіздкість.

Методика комплексного аналізу кредитоспроможності дозволяє поєднати кількісні і якісні характеристики позичальника.

Комплексні методики оцінки кредитоспроможності позичальника застосовуються багатьма комерційними банками, але їм властиві недоліки:

• недостатні теоретико-методологічні опрацювання;

• слабке використання математичного апарату;

• довільність вибору системи показників;

• суб’єктивізм експертиз;

• нестабільність результатів;

• некерованість експертизи;

• відсутність механізму наступності і навчання експертів;

• проблема підвищення кваліфікації експертів;

• висока вартість експертизи через участь у ній вищого управлінського персоналу банку;

• обмеженість мінімального розміру кредитної заявки через високу вартість експертизи;

• обмеження кількості заявок фізичним можливостям експерта;

• втрачена вигода через обмеження щодо заявок вимогою завдатку.

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредиторської заборгованості банк здійснює кожного разу під час проведення кредитної операції, а надалі для банків не рідше одного разу на місяць, іншим юридичним особам не рідше одного разу на три місяці, фізичним особам не рідше ніж один раз на рік.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичної особи, банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність;

• фінансова стійкість;

• обороти за рахунками: співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредитів, наявність рахунків в інших банках;

• склад, динаміка дебіторської і кредиторської заборгованостей;

• собівартість продукції, прибутки і збитки в динаміці;

• рентабельність в динаміці;

• кредитна історія – погашення кредиторської заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів.

Платоспроможність визначається за показниками:

• коефіцієнт миттєвої ліквідності, визначається як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань. Характеризує те як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами. Значення даного показника повинно бути не менше 0,2 – 0,25;

• коефіцієнт поточної ліквідності, визначається як відношення грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, інших оборотних коштів, дебіторської заборгованості і векселів одержаних до поточних зобов’язань. Характеризує можливість погашення короткострокових зобов’язань у встановлені терміни. Значення даного показника повинно бути не менше 0,5;

• коефіцієнт загальної ліквідності, визначається як відношення поточних активів до поточних зобов’язань. Характеризує на скільки короткострокові зобов’язання можуть бути погашені за рахунок усіх ліквідних активів. Значення даного показника повинно бути не менше 2.

Фінансова стійкість позичальника визначається за наступними показниками:

• коефіцієнт маневреності, визначається як відношення різниці власного капіталу і необоротних активів до власного капіталу. Характеризує частку власних оборотних коштів у власному капіталі. Значення даного показника повинно бути не менше 0,5;

• коефіцієнт незалежності, визначається як відношення власного капіталу до зобов’язань. Характеризує співвідношення між власним капіталом і зобов’язаннями. Значення даного показника повинно бути не менше 1.

• Рентабельність позичальника визначається за наступними показниками:

• рентабельність активів, визначається як відношення чистого прибутку до середньої суми активів у відсотках. Характеризує рівень прибутковості від використання активів;

• рентабельність продажу, визначається як відношення чистого прибутку до обсягу реалізації продукції (без ПДВ) у відсотках.

Аналіз грошових потоків позичальника за допомогою показника співвідношення, який визначається як відношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією і відсотків на неї.

Також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, що характеризуються показниками:

• ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці і галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

• ефективність управління позичальника;

• професіоналізм керівництва і його ділова репутація;

• інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника банку здійснюється з урахуванням:

• інформації позичальника банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів;

• аналіз якості активів і пасивів;

• інформація про виконання банком зобов’язань в минулому;

• інформація про надання і одержання міжбанківських кредитів;

• щорічні аудиторські висновки.

Також для оцінки кредитоспроможності визначають фінансові коефіцієнти. До них належать: коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт оборотності, коефіцієнти прибутковості.

Коефіцієнт заборгованості показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених коштів. цей коефіцієнт розраховують діленням загальної заборгованості на власний капітал. Частка позичених коштів дає уявлення про кредитоспроможність підприємства та рівень фінансового ризику, якого можуть зазнати кредитори: якщо нижчий коефіцієнт, то ліпше вони захищені від утрат у разі, коли підприємство різко скоротить обсяг активів або зазнає збитків.

Коефіцієнт ліквідності свідчить про здатність підприємства виконати короткострокові зобов’язання. Розраховують цей коефіцієнт діленням ліквідних активів на короткострокову заборгованість.

Коефіцієнти обіговості свідчать, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи, сюди відносять: обіговість дебіторської заборгованості та обіговість товарно-матеріальних запасів.

Коефіцієнти прибутковості показують загальну ефективність діяльності підприємства:

• коефіцієнт витрат показує прибутковість підприємства щодо обсягів реалізації продукції, визначається як відношення виручки від реалізації після відрахування витрат на основну діяльність до чистої виручки від реалізації. Зниження коефіцієнта може вказувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва;

• окупність інвестицій або активів свідчить про здатність підприємства ефективно використати активи для отримання прибутку. Для розрахунку показника прибуток після сплати податків ділять на загальні активи;

• окупність власного капіталу показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами в дане підприємство. Для розрахунку показника прибуток після сплати податків ділять на акціонерний капітал.

Аналізуючи стан і ділову активність підприємств, ці коефіцієнти порівнюють із показниками конкурентів і визначають зміни, що сталися протягом визначених періодів.

У процесі кредитування банк проводить аналіз ділового середовища, що в ньому працює підприємство, та пов’язаного з цим ризику.

Аналіз інформації про ділове середовище підприємства-позичальника здійснюється з урахуванням таких показників, форма власності, вид діяльності, ринки та клієнти позичальника, конкуренція, постачальники, виробничі потужності, керівництво і організація, сильні та слабкі сторони підприємства-позичальника.

На підставі оцінки кредитоспроможності позичальника й ефективності комерційної угоди банк приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір.

Провівши аналіз кредитоспроможності підприємства можна зробити висновки щодо кредитоспроможності на основі прогнозованої моделі «система показників Бівера».

Таблиця 9.1

Аналіз кредитоспроможності АТВТ «Трембіта»

на основі прогнозної моделі.

Показники	2005 рік	2006рік	Відхилення
Коефіцієнт Бівера	- 0,224	-0,149	+0,075
Рентабельність активів,%	2,6	16,8	+14,2
Фінансовий лівередж	0,207	0,508	+0,301
Коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами	0,206	-0,1	-0,306
Коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами	2,253	0,725	-1,528

Після здійсненого аналізу можна сказати, що значення коефіцієнта Бівера у звітному році складає майже -0,15, що свідчить про те ,що фінансовий стан не стійкий. Про це свідчить і значення коефіцієнта покриття активів власним оборотним капіталом на рівні < 0,06 (в нашому випадку у звітному періоді заний коефіцієнт рівний -0,1).

Рентабельність активів та фінансовий лівередж відповідають нормам: рентабельність активів зросла на 14,2%, а значення фінансового лі вереджу менше за одиницю в обох періодах.

Проаналізувавши дані з табліці „Аналіз кредитоспроможності АТВТ „Трембіта на основі прогнозної моделі” можна сказати, що підприємство має недосить стійкий стан. Тепер розглянемо кредитоспроможність за методикою НБУ у таблиці 9.2

Таблиця 9.2

Аналіз кредитоспроможності АТВТ "Трембіта" за методикою НБУ

Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,063	0,001	-0,062
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,364	0,29	-1,074
Коефіцієнт загальної ліквідності	2,253	0,725	-1,528
Коефіцієнт маневрування власними оборотними коштами	0,249	-0,15	-0,399
Коефіцієнт незалежності	0,207	0,508	+0,301
Рентабельність активів, %	2,6	16,8	+14,2
Рентабельність продажу, %	1,4	0,8	-0,6

Проаналізувавши таблицю виявили, що коефіцієнт миттєвої ліквідності зменшився на 0,062, та не відповідає оптимальному значенню (не менше 0,2), це характеризує те, що підприємство не може швидко погасити короткострокові зобов’язання за рахунок високоліквідних активів.

Зменшення коефіцієнта поточної ліквідності на 1,074 свідчить про те, що немає можливості погашення кредиторської заборгованості у встановлені строки. Коефіцієнт загальної ліквідності є аналогічним до коефіцієнта покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів зменшився на 0,399 і у 2006 р. складав -0,15. Оптимальне теоретичне значення показника повинно бути не менше, ніж 0,відмінно. Тобто це свідчить про недостатній ступінь мобільності використання власних коштів.

Коефіцієнт незалежності збільшився на 0,301, що показує характерність збільшення самофінансування підприємства та зменшення залежності від зовнішніх джерел. Рентабельність активів АТВТ "Трембіта" збільшилась на 14,2%. При цьому рентабельність продажу зменшилась на 0,6%.

Проаналізуємо факторні впливи на зміну даних показників.

Зміна коефіцієнта миттєвої ліквідності

К_ум = 5,7 : 3466,6 = 0,002

За рахунок зміни високоліквідних активів: 0,002 – 0,063 = -0,061

За рахунок зміни поточних зобов’язань: 0,001 - 0,002 = -0,001

Відхилення = 0,062

2. Зміна коефіцієнта поточної ліквідності

К_ум = 2485,3 : 3466,6 = 0,717

За рахунок зміни ліквідних активів: 0,717 – 1,364 = -0,647

За рахунок зміни суми поточних зобов’язань : 0,29 - 0,717 = -0,427

Відхилення = -1,074

3.Зміна коефіцієнта загальної ліквідності

К_ум = 6206,5 : 3466,6 = 1,790

За рахунок зміни суми поточних зобов’язань : 0,725 – 1,790 = -1,065

За рахунок зміни суми оборотних активів: 1,790 – 2,253 = -0,463

Відхилення = -1,528

Отже, зміна коефіцієнта миттєвої ліквідності зумовлена, в основному, зміною високоліквідних активів, за рахунок зміни яких цей коефіцієнт зменшився на 0,061 Значно менший вплив спричинила зміна поточних зобов’язань, за рахунок зміни яких даний коефіцієнт знизився на 0,001 Загальне відхилення коефіцієнт миттєвої ліквідності від попереднього періоду складає 0,062

На зміну коефіцієнта поточної ліквідності значний вплив виявила зміна ліквідних активів, під впливом яких цей коефіцієнт зменшилась на 0,647. Зміна суми поточних зобов’язань спричинила зменшення даного показника на 0,427. Сукупний вплив факторів призвів до зниження коефіцієнта поточної ліквідності на 1,074

Зміна суми поточних зобов’язань спричинила зменшення коефіцієнта загальної ліквідності на 1,065 Дещо менший вплив мала зміна суми оборотних активів, за рахунок зміни яких даний показник зменшився на 0,463. Отже, в результаті впливу цих факторів коефіцієнт загальної ліквідності знизився на 1,528

Таблиця 9.3

Аналіз кредитоспроможності АТВТ «Трембіта» на основі фінансових коефіцієнтів

Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення
Коефіцієнт заборгованості	0,202	0,493	+0,291
Коефіцієнт ліквідності	1,364	0,29	-1,074
Період інкасації дебіторської заборгованості, дні	46	38	-8
Тривалість обороту запасів, дні	33	41	+8
Коефіцієнт прибутковості витрат	0,027	0,012	-0,015
Окупність інвестицій або активів	0,026	0,01	-0,016
Окупність власного капіталу	0,032	0,071	0,039

Отже здійснивши аналіз виявили, що значення коефіцієнта заборгованості зросло на 0,291 це свідчить про зменшення захищеності кредиторів від втрат у разі, коли АТВТ «Трембіта» різко скоротить обсяг активів або зазнає збитків. Негативним є також зменшення коефіцієнта ліквідності на 1,074, оскільки свідчить про зменшення можливості погашення короткострокових зобов’язань у встановлені строки.

Зменшення періоду інкасації дебіторської заборгованості на 8 днів є позитивним, оскільки це свідчить про зменшення періоду, протягом якого дебітори погашають свою заборгованість перед товариством.

Зменшення коефіцієнта прибутковості витрат на 0,015 може вказувати на зниження цін на продукцію або на зниження ефективності виробництва.

Коефіцієнт окупності зріс на 0,039, що говорить про збільшення фінансового ризику, який товариство взяло на себе.

Проведемо факторний аналіз зміни даних показників.

1.Зміна коефіцієнта заборгованості

К_ум = 8561,4 : 17121,0 = 0,5

За рахунок зміни суми заборгованості: 0,5 – 0,202 = 0,298

За рахунок зміни суми власного капіталу : 0,493 - 0,5 = -0,007

Відхилення = 0,291

2. Зміна коефіцієнта ліквідності

К_ум = 2485,3 : 3466,6 = 0,717

За рахунок змінами ліквідних активів : 0,717 – 1,364 = -0,647

За рахунок міни суми поточних зобов’язань : 0,29 - 0,717 = -0,427

Відхилення = -1,074

3. Зміна періоду інкасації дебіторської заборгованості

К_ум = 3495 : 105,6 = 33

За рахунок зміни середньорічної дебіторської заборгованості : 33 – 46 = -13

За рахунок зміни одноденної виручки від реалізації : 38 – 33 = 5

Відхилення = -8

4. Зміна тривалості обороту запасів

К_ум = 3401 : 89 = 38

За рахунок міни середньорічної суми запасів : 38 – 33 = 5

За рахунок міни одноденної виручки від реалізації продукції, робіт, послуг

41 – 38 = 3

Відхилення = 8

Зростання коефіцієнта заборгованості зумовлено, в першу чергу, зміною суми заборгованості, за рахунок зміни якої цей коефіцієнт зріс на 0,298 За рахунок зміни суми власного капіталу даний показник знизився на 0,007. Разом дія факторів призвела до збільшення коефіцієнта заборгованості на складає 0,291

На зміну коефіцієнта ліквідності значний вплив виявила зміна ліквідних активів, під впливом яких цей коефіцієнт зменшилась на 0,647. Зміна суми поточних зобов’язань спричинила зменшення даного показника на 0,427. Сукупний вплив факторів призвів до зниження коефіцієнта поточної ліквідності на 1,074 .

На зменшення періоду інкасації дебіторської заборгованості на 8 днів найбільший вплив здійснила зміна середньорічної дебіторської заборгованості (період інкасації дебіторської заборгованості зменшився на 13 днів. Зміна ж одноденної виручки від реалізації сприяла зростанню показника на 5 днів

Зміна середньорічної суми запасів зумовила зростання тривалості обороту запасів на 5 днів Зміна одноденної виручки від реалізації продукції, робіт, послуг здійснила дещо менший вплив: тривалість обороту зросла на 3 .Вплив двох факторів разом спричинив збільшення показника на 8 днів

Після проведеного аналізу можна сказати, що АТВТ «Трембіта» можна віднести до підприємств класу Г тому, що фінансова діяльність підприємства незадовільна. Якщо під час проведення наступної класифікації не буде безсумнівних підтверджень поліпшення фінансового стану протягом одного місяця, то товариство потрібно буде віднести до нижчого класу. Тому необхідно намагатися усунути всі можливі недоліки діяльності підприємства та покращувати його фінансовий стан.