4. Страхові ймовірності і страхування життя

Для здійснення актуарних розрахунків, у тому числі розрахунків вартостей страхових ануїтетів, необхідні вихідні дані, що характеризують сукупність застрахованих за статтю та віком, а також система нормативних демографічних показників, які відображають статистичні закономірності дожиття до того чи іншого віку. Останні містяться у таблицях смертності (табл. 8).

Ця таблиця представляє собою числову модель процесу вимирання за віком деякої абстрактної сукупності людей. Така таблиця демонструє, як послідовно зі зростанням віку зменшується ця сукупність, досягаючи нуля відразу після граничного віку ω. Вона є узагальненням даних демографічної статистики за деякий період часу.

Основний показник таблиці смертності – кількість людей l_xу віці рівно х років, що залишились у живих з первісної сукупності l₀, яка звичайно рівна 100 тис. чоловік. Для актуарних розрахунків застосовують повні таблиці смертності, в яких вік показаний з інтервалом в 1 рік.

Величини l_x визначаються розрахунковим шляхом на основі заданих ймовірностей смерті (q_x) або, що рідше, кількості померлих (d_x).

На практиці застосовують і більш повні таблиці. Зокрема, у груповому пенсійному і медичному страхуванні застосовують таблиці вибуття, в яких окрім смертності ураховуються й інші причини скорочення числа учасників страхування.

На основі даних таблиці смертності нескладно одержати систему ймовірностей дожиття, необхідну для розрахунку відповідних страхових показників. Розглянемо найбільш важливі з таких ймовірностей.

Імовірність прожити від віку х до х+п:

(7.3)

Наприклад:

Імовірність чоловіку у віці 30 років прожити ще 10 років складе:

За даними таблиці смертності знаходять й імовірності смерті у певному віці. Наприклад, імовірність померти у віці від х до х+п:

(7.4)

Приклад:

Імовірність для чоловіка у віці 30 років померти на протязі наступних 10 років визначається як:

У деяких актуарних розрахунках (наприклад, у пенсійному страхуванні) необхідні імовірності дожиття подружніх пар. Ці імовірності також розраховуються по таблицях смертності.

	Четыркин Е.М. Финансовая математика: Учебник. – 4-е изд. – М.: Дело, 2004. – 400 с. (Главы 16-17)
	Зимовець В.В., Зубик С.П., Фінансове посередництво: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с. (Розділ 3, §3.3.3-3.34)

Тема 8. Концепція аутсорсингу і вузькопрофільні фінасові посередники (Лекційне заняття №7)

План:

8.1. Компанії з управління лізинговими операціями

8.2. Компанії з управління операціями факторингу

8.3. Організації з управління операціями франчайзингу

8.4. Управління іншими сучасними формами залучення активів

Після вивчення теми студент зможе:

• визначити засади діяльності лізингових компаній;

• охарактеризувати можливості фінансового посередництва у сфері франчайзингу;

• пояснити зміст факторингових і форфейтингових операцій;

• ознайомитись з змістом понять «толінг», «секьюритизація», «аутстаффінг».

Різкі зміни в інформаційних, управлінських та інших технологіях, що відбулися в останні десятиліття, сприяли тому, що умови прийняття управлінських рішень помітно ускладнились, а головним завданням менеджерів стало забезпечення конкурентоспроможності організації. Ключовим фактором успіху в багатьох галузях економіки став аутсорсинг, тобто передача внутрішніх функцій підприємства та пов’язаних з ними активів до організації постачальника послуг, що пропонує надавати певну послугу на протязі визначеного часу за обумовленою ціною.

Згідно теорії, що лежить в основі віртуальної організації, будь-яка функція, що не є основною, може бути передана зовнішньому спеціалісту в даній сфері. Це, у тому числі, стосується й фінансово-інвестиційної діяльності підприємства, зокрема, операцій із залучення альтернативних джерел фінансування, які і розглядатимуться на сьогоднішній лекції.