4. Стратегічне фінансове планування і методи портфоліо-аналізу

Для розробки певних стратегічних рішень відносно підприємств, які є об’єктами фінансових вкладень, доцільним є використання матриці Бостонської консалтингової групи (BCG Matrix). Дана матриця, являє собою один з найбільш відомих інструментів стратегічного аналізу номенклатури фірми – так званого портфоліо-аналізу. На нашу думку, портфельний аналіз підприємства, є важливим складовим елементом процесу прогнозування результатів його діяльності. В класичному вигляді матриця БКГ використовується для оцінки і порівняння товарних груп та містить 4 квадранти в координатах „швидкість зростання” – „відносна частка ринку”:

– „Собаки” – найменш привабливий сектор.

– „Знаки питання” (в літературі також зустрічаються терміни „важкі діти”, „дикі кішки”) – швидке зростання робить їх привабливими для ринку. Але їх відносна частка низька і породжує питання, чи вдасться реалізувати потенційно високі прибутки.

– „Зірки” – зазвичай, найкраща позиція для бізнесу. Вони також можуть генерувати власні внутрішні потоки інвестицій.

– „Грошові мішки” („дійні корови”) – бізнес в цьому секторі з відносно великою контрольованою часткою ринку і за лідируючих позицій у галузі забезпечує достатньо високий прибуток.

Як інструмент аналізу матриця Бостонської консалтингової групи використовується й у фінансовому плануванні – для оцінки портфелю активів, формуючи наступні принципи фінансової політики компанії: здійснювати інвестиції у „зірки”; одержувати доходи від „корів” („грошових мішків”); вилучати ресурси з „собак”; уважно відстежувати ресурси, вкладені у „знаки питання”.

До недоліків матриць БКГ відноситься їх надмірна спрощеність. Варто відмітити, що матриця типу 2×2 дає лише загальні рекомендації, а при ближчому огляді породжує питання: чи дійсно не варто здійснювати значні інвестиції в „грошові мішки” (БКГ рекомендує це, але, з іншого боку, найбільша віддача від інвестицій – саме в цьому секторі); чи дійсно безперспективними є „собаки” (матриця рекомендує вилучати інвестиції з цих секторів, або, принаймні, більше в них не вкладати, але існують приклади, коли такого роду компанії приносили високі прибутки) тощо.

У ролі узагальнюючого показника ефективності фінансово-фінансової діяльності концесійного підприємства виступає рентабельність інвестицій (return on investments, ROI), який розраховано за формулою

(10.10)

, де ЧП – чистий прибуток підприємства; – сума інвестицій в той або інший фінансовий проект.

В якості прикладу наведемо результати протфоліо-аналізу інвестицій ВАТ «Укртелеком».

Показники ефективності фінансових вкладень ВАТ „Укртелеком” в інші підприємства (СП ТОВ „Інфоком”, ЗАТ „Утел”, ЗАТ „Елсаком-Україна”, ВАТ „Свемон-Інвест”, ВАТ „Телекомінвест”, ЗАТ „Телесистеми України” та АППБ „Аваль”) наведено в табл. .

На рис. побудовано матрицю типу БКГ для оцінки ефективності портфелю активів ВАТ „Укртелеком”, де вісь Х – це сума інвестицій товариства, Y – чистий прибуток аналізованих підприємств (для ЗАТ „Утел”, прибуток якого значно перевищує прибутки решти підприємств і частка ВАТ „Укртелеком” в статутному фонді якого складає 100%, використано вісь Y^/). З метою поглибленого аналізу, використано третій параметр, який пропорційно впливає на довжину радіусу кола, що позначає сектор на координатній осі, – тобто введено додаткову, внутрішня вісь. В даному випадку в ролі такої осі виступає частка ВАТ „Укртелеком” у капіталі аналізованого підприємства.

Таблиця 12.