37.Опишіть основні стадії індивідуальної психологічної корекції.

Основні стадії індивідуальної психологічної корекції

1. Укладання контракту між батьками школяра, школярем та психологом, який погоджується надавати корекційний вплив. Рішення батьків школяра та його самого укласти контракт повинно бути усвідомленим, тому психолог повинен під час першої зустрічі надати школяреві та його батькам максимальну інформацію: про свою кваліфікацію, про тривалість психокорекції, про значення проведення психокорекційних заходів, про ризик тимчасового погіршення стану в процесі психокорекції, про межі конфіденційності, про умови психокорекційної роботи. Необхідно узгодити зі школярем та його батьками можливість використання аудіо-, відеозапису психокорекційної роботи. Виділяють два рівня конфіденційності. Перший рівень стосується меж професійного використання інформації, отриманої від школяра. Кожен психолог може використовувати інформацію про учня лише в професійних цілях. Другий рівень конфіденційності стосується умов, за яких одержана в процесі взаємодії інформація може бути використана виключно для блага дитини. Інколи необхідно поділитися відомостями, одержаними від школяра, з його батьками, учителями, друзями та іншими дітьми. Про свої наміри психолог повідомляє школяра та одержує на це згоду. Психолог, забезпечуючи конфіденційність, повинен ознайомити учня з обставинами, за яких професійної таємниці не дотримуються: підвищений ризик для життя школяра та інших людей, злочинні дії, скоєні над неповнолітніми, необхідність госпіталізації дитини, участь школяра та інших осіб у поширенні наркотичних та токсичних речовин. Під час індивідуальної бесіди з'ясовується, чи складає школяр для когось серйозну загрозу, тоді психолог зобов'язаний ужити заходів для захисту потенційної жертви, проінформувати про небезпеку батьків, її саму, близьких, правоохоронні органи, а також повідомити учня про свої наміри.

2. Дослідження проблеми школяра. Психолог установлює контакт зі школярем і досягає повної довіри. Для ефективної корекції необхідна позитивна установка до особистості учня, орієнтованість на його проблеми, зацікавленість у вирішенні їх. Позитивна установка до іншої людини може бути здійснена завдяки безумовному прийняттю особистості школяра такою, якою вона є, без похвал та засуджень. Здатність бути самим собою передбачає чесне ставлення до себе, відображення своєї суперечності, складності й неоднозначності, уміння щиро й відкрито виражати свої почуття, думки та наміри. Важливою умовою ефективної роботи психолога є встановлення контакту зі школярем. Гарантія такого контакту - професійне володіння вербальними технічними засобами та невербальними параметрами: інтонація, контакт очей, пауза. Вербальний контакт поділяється на прямий та непрямий. При прямому контакті форми звернення спрямовані на встановлення відвертих стосунків. Такі форми звернення використовуються на початку контакту зі школярем для того, щоб зняти напругу в ситуаціях, коли обговорюються важливі питання, коли учень стривожений. Одним з важливих непрямих засобів, спрямованих на підтримку контакту зі школярем, є звернення до нього по імені. Традиційна форма підтримки вербального контакту є вираження згоди й підтримки, висловленої психологом в процесі уважного слухання дитини. Зміна голосності й темпу мови можуть привести до зміни стану школяра. Важливо, щоб голосність і темп мови психолога й учня збігалися. Вираз спокою та впевненості на обличчі справжнього майстра психологічної справи має психотерапевтичний ефект, сприяє створенню у школяра враження, що все нормально, що з усім можна впоратися. Наявність пауз у бесіді підкреслює значимість промовленого, необхідність його осмислення та розуміння. Для нормальної паузи достатньо 20 - 30 секунд. Невербальний контакт. В процесі взаємодії школяр і психолог знаходяться у своєрідному тілесному контакті, використання якого також підвищує ефективність корекційного процесу. Це виражається в тому, що при глибокій затягнутості в розмову учень не усвідомлює того, що починає дзеркально відтворювати пози й поведінку психолога. На встановлення контакту зі школярем впливає позиція, яку займає психолог. Позиція психолога - це рольова стратегія, яку приймає психолог у взаємовідношеннях зі школярем. Провідними виступають авторитарність, партнерство під час вибору цілей і задач корекції, директивність -недирективність у їхній технічній реалізації, яка є мірою розділення відповідальності за результати впливу й активності психолога. Позиції психолога. Позиція "зверху" - психолог протягає руку допомоги тим, хто цього потребує. Ця позиція -авторитарного ставлення до школяра. Вона приводить до того, що у нього формується залежність від психолога, а сам психолог, може загубити основу професійної рефлексії. Позиція "нарівних" припускає зняття дистанції. Партнерський підхід базується на баченні школяра як рівноправного суб'єкта, який активно й продуктивно працює разом з психологом. Позиція "знизу" дозволяє психологу підвищити самооцінку, почуття впевненості учня. Проте взаємодія в цій позиції може дати школяреві змогу маніпулювати психологом. Показником високої майстерності і професіоналізму психолога є його здібність свідомо й пластично займати різні позиції, виходячи з інтересів школяра та вимог використаних методів.

3. Пошук способів вирішення проблеми. На цьому етапі необхідна згода батьків та школяра на дослідження його власних психологічних труднощів, прийняття на себе відповідальності за вибір рішення. Психолог заохочує учня називати й розглядати можливі альтернативи вирішення проблем, допомагає висувати додаткові альтернативи, у жодному разі не нав'язуючи власного рішення. При критичній оцінці вибраних альтернатив рішення проблеми необхідно допомогти школяреві зрозуміти, що не всі проблеми можна вирішити: одні проблеми вимагають багато часу, інші - значного ресурсу сил, яких учень на даному життєвому етапі не має, треті можуть бути вирішені частково за допомогою зменшення їхнього деструктивного впливу на поведінку школяра.

4. Формування психологом психокорекційної програми й обговорення її зі школярем та його батьками. Психолог використовує одержану раніше діагностичну інформацію для зіставлення її з теоретичними даними про закономірності вікового й індивідуального розвитку і складає програму корекційної роботи з конкретним школярем. Психолог відповідає за обґрунтованість програми корекції, а за її здійснення в процесі морального становлення особистості - школяр та його батьки.

5. Реалізація наміченої програми відповідно до укладеного контракту. На цій стадії уточнюється план реалізації рішення та здійснюється послідовність його виконання. Необхідно навіяти школяреві та його батькам, що часткові невдачі - ще не трагедія, а можливий проміжний результат, тож їхній улюбленій дитині необхідно стійко й наполегливо продовжувати реалізовувати намічену програму, пов'язуючи її дію з кінцевою метою: моральним становленням особистості школяра.

6. Оцінка ефективності проведеної роботи. На цій стадії школяр та його батьки разом із психологом оцінюють рівень досягнення мети (ступінь вирішення проблеми) та узагальнюють результати. Важливими є такі моменти: усвідомлення, яке допомагає суб'єкту зберегти позицію за умови неможливості реально змінити ситуацію. Цінність - переконання, яке було вільно вибране із низки альтернатив після виважування кожної з них. Інформація - подає матеріал, який учень може використовувати для усвідомлення себе й навколишнього світу, а також для формування власних цілей. Інформація - це не просто кількість знань, а й концепція того, як ці знання одержати й використати. Дії (усвідомлення, формування цілей і цінностей) вимагають формування навичок. Лише навички дозволяють школяреві реалізувати певні цінності в конкретній ситуації й поведінці.