14.Опишіть опитувальні психодіагностичні методи.

Опитувальники — психодіагностичні методики, призначені для визначення ступеня виразності в індивіда певних особистісних особливостей. Сукупність методичних засобів для вивчення та оцінки окремих властивостей і проявів особистості. Кожна з методик являє собою стандартизовану анкету, що складається з набору пропозицій, з вмістом яких випробуваний (інформант) може погодитися або не погодитися. Питання сформульовано так, щоб, відповідаючи на них, випробуваний повідомляв про своє самопочуття, про типові форми поводження в різних ситуаціях, оцінював свою особистість з різних позицій, висвітлював особливості своїх взаємовідносин з оточуючими, і пр.

До теперішнього часу створено величезну кількість особистісних опитувальників самих різних типів. При розробці особистісних опитувальників відмінності в підходах виявляються у формулюванні, компонуванні, відборі і угрупуванню питань.

Все різноманіття особистісних опитувальників може бути класифіковане в наступному вигляді:

За змістом:

• опитувальники рис особистості (вимірюють вираженість рис - стійких особистісних ознак. Один з найвідоміших - шестнадцатіфакторний особистісний опитувальник Кеттелла. Під чинником розуміється глибинна особистісна характеристика, що визначає групу стійких поведінкових проявів, відносно незалежна від інших характеристик того ж ряду. У Кеттелла фактори мають « технічні »і« побутові »назви, кожен фактор іменується парою полярних характеристик, наприклад, сміливість - боязкість.)

• опитувальники типологічні (розробляються на базі визначення типів особистості і дозволяють віднести обстежуваних до того чи іншого типу, що відрізняється якісно своєрідними проявами. Опитувальник Ганса Айзенка призначений для визначення типу особистості в залежності від вираженості двох незалежних факторів - екстраверсії і невротизма (емоційної нестабільності). У різних варіантах клієнтам пропонується опитувальний лист з набором питань, на котрі пропонується відповісти ствердно або негативно (іноді може допускатися невизначений відповідь). Частина питань спрямована на діагностику екстраверсії, частина - невротизма)

• опитувальники мотивів (наприклад, опитувальник А. Едвардса);

• опитувальники інтересів (наприклад, опитувальники Г. Кюдера);

• опитувальники цінностей (наприклад, опитувальник Д. Супера);

• опитувальники установок (наприклад, шкала Л. Терстоуна)

У відповідності з принципом, покладеним в основу конструювання, слід розрізняти:

• опитувальники факторні, для конструювання яких використовується факторний аналіз (наприклад, опитувальники Р. Кеттелла);

• опитувальники емпіричні, які створюються на основі критеріально-ключового принципу (наприклад, ММР1).

В.В. Нікандров і В.В Новочардов пропонують наступну класифікацію опитувальників:

1. За принципом побудови:

а) опитувальники-анкети;

б) особистісні опитувальники.

2. За сферою переважного застосування:

а) вузькопрофільні: клінічні; профорієнтаційні; сфери навчання; сфери менеджменту та роботи з персоналом та ін

б) опитувальники широкого застосування.

3. За формою діагностується психічного явища:

а) опитувальники станів;

б) опитувальники властивостей (особистісні опитувальники);

в) комплексні опитувальники.

4. За принципом опису особистості:

а) опитувальники, що реалізують принцип рис:

- Одномірні;

- Багатовимірні.

б) типологічні опитувальники.

5. За оцінюваної макрохарактеристик (підструктури) особи:

а) опитувальники темпераменту;

б) опитувальники характеру;

в) опитувальники здібностей;

г) опитувальники спрямованості особистості;

д) опитувальники змішані.

6. За формою запитань:

а) відкриті (передбачають вільні відповіді без будь-яких особливих обмежень. Піддослідні дають відповідь на свій розсуд Стандартизація обробки досягається шляхом віднесення довільних відповідей до стандартних категорій)

б) закриті (заздалегідь передбачені варіанти відповідей на поставлене питання Випробуваний повинен вибрати один з них Найбільш поширеним є дво-або трехальтернатівний вибір відповідей)