8. Обґрунтуйте правила проведення психоаналітичного інтерв'ю.

9. Поясніть роль мислення в сновидіннях.

У сні фантазія нічого не вигадує, а лише поєднує у цілість чужі один одному складники. Сутність унікальности роботи сновидіння полягає у процесі мислення, що відбувається у сфері несвідомого: матеріалом роботи сновидіння є думки, і хоча деякі з них можуть видаватися огидними й неприйнятними, вони все-таки правильно побудовані й виражені. Робота сновидіння надає думкам іншої форми, використовуючи засоби злиття й комбінування, її зусилля спрямовані на злиття двох різних думок, підбір багатозначного слова, яке б могло виражати обидві думки. Саме у такому дивовижному злитті, у незвичайному способі передавання думок і є ключ до таємниці роботи сновидіння. Сновидіння як несвідоме мислення, як "переклад" думок на образи є складним для тлумачення, адже в явному сновидінні може бути об'єднано два цілком різні напрями прихованих думок. Один явний елемент може відповідати багатьом латентним, один латентний може бути властивий багатьом явним і т. д.

Зрозуміти процес безпосереднього перетворення латентних думок на чуттєві зорові образи дає змогу механізм зародження мислення. Наше мислення зароджувалося з чуттєвих образів, його найдавніший матеріал і перші етапи його розвитку - це спогади-образи чуттєвих вражень, до яких пізніше додалися слова, поєднавшись із думками. Робота сновидіння спонукає мислення до регресивного процесу - змушує його повернутися назад щаблями розвитку, і при цій регресії відпадають усі нові здобутки, засвоєні протягом розвитку мислення від образів-спогадів до думок.

Результатом роботи сновидіння є форма, в яку були переведені латентні думки. Ця форма вираження названа архаїчною, або регресивною, оскільки повертає до того стану, який передував розвитку мислення, тобто до стану символічних відносин. Регресія буває не лише формальною, а й смисловою: робота сновидіння не тільки надає нашим думкам примітивної форми вираження, а й знову пробуджує властивості, притаманні примітивному психічному життю, відроджує давню зверхність "Я", початкові вияви нашого сексуально життя й навіть наше давнє інтелектуальне надбання, якщо під цим можна розуміти символізм.

10.Охарактеризуйте техніку я-репрезентації та її наслідки.

11.Проаналізуйте становлення і розвиток психодіагностики.

Різні конкурси і екзамени робилися для відбору відповідних осіб у Древньому Вавілоні, Егіпті, Греції, Китаї, Індії, Персії, В’єтнамі. Зокрема всього за два роки з 1370 до 1372 у В’єтнамі вдалося провести переатестацію всіх військових і цивільних чиновників, що дозволило організувати перевірку державного апарату по всій країні. В результаті цього В’єтнам знову став сильною і життєздатною феодальною державою; особливу увагу було приділено створенню боєздатного офіцерського корпусу.

Наприкінці XIX ст. у психологію проникає й швидко завойовує популярність ідея виміру - можливість кількісного вираження індивідуальних розбіжностей. Це сприяє зародженню психодиагностики, оформлення якої як самостійної області досліджень завершується в 20-х рр.

ХХ сторіччя. Значний внесок у становлення психодиагностики внесли праці Ф. Гальтона, Дж.Кэттелла, Г. Еббінгауза, Е. Крепеліна, А. Біне.

Перш за все почалося тестування інтелекту. Френсіс Гальтон наприкінці ХІХ століття поклав початок тестуванню. Розробив значну кількість простих тестів сенсорного розрізняння, і думав, що вони можуть служити засобом оцінки інтелекту людини. Першим застосував оцінювальні шкали, анкетування й техніку вільних асоціацій. Почав розробляти методи математичної статистики. Зокрема Ф. Гальтон створив серію з 17 тестів і пропонував відвідувачам своєї лабораторії, що була розташована на виставці, за невелику плату протестуватися за фізіологічними і психічними властивостями. За повною програмою він протестував 9337 людей віком від 5 до 80 років. Для обробки такого масиву даних знадобилося розробити матиматико-статистичні процедури, чим він теж успішно займався.

Джеймс Кеттел в 1890 році ввів термін “розумовий тест”, але його тести також вимірювали сенсорні, моторні й прості перцептивные процеси. Перевірка їхніх результатів показала слабку погодженість результатів тестів між собою, а також їхню невідповідність зовнішнім критеріям - оцінкам вчителів й академічній успішності учнів.

Е. Крепелін (1895 р.) створив велику серію тестів для вимірювання практичних ефектів пам'яті, стомлюваності, відволікаємості за допомогою елементарних арифметичних операцій. Г. Еббінгауз (1897 р.) пред'являв школярам тести арифметичного лічення, обсягу пам'яті й завершення речень. Тест на завершення речень був єдиним, що відповідав навчальним досягненням дітей.

А. Біне (1905 р.) створив першу реальну шкалу інтелекту з 30 завдань зростаючої труднощі. Хоча сенсорні й перцептивні тести теж були включені, більшу частину тесту займав вербальний матеріал, а саме, задачі здатності до судження, розуміння й міркування. В 1908 році тест був удосконалений. Він розрахований на дітей від 3 до 13 років. Показник дитини по тесту виражав розумовий рівень, що відповідає віку нормальних дітей, чиє виконання було таким же. В 1911 році був створений третій варіант – тест “Біне-Симона”. У Станфордському університеті в 1916 р. (США) був розроблений найбільш удалий варіант переробки цього тесту за назвою шкали Станфорд-Біне. У ньому вперше був використаний коефіцієнт інтелекту IQ, як відношення між розумовим і фактичним віком.

Тест інтелекту А. Біне допускає лише індивідуальне дослідження. Поява тестів для групового тестування була викликана потребами американської армії під час першої світової війни. Для цього А.Отіс запропонував закриті завдання – завдання з готовими варіантами відповідей. Так були розроблені тести групового обстеження «армійський альфа» і «армійський бета», де вперше були використані різні об'єктивні завдання із множинним вибором відповідей.

В 20-х роках стало зрозумілим, що більшість створених тестів інтелекту, є тестами здатності до навчання. Так з'явилося поняття тестів здатностей. Тести спеціальних (професіональних) здатностей розроблялися для використання в профорієнтації. Розвиток психодиагностики із самого початку найтіснішим образом пов'язаний з розробкою й удосконалюванням математико-статистичного апарата, і, насамперед, кореляційного й факторного аналізу.

Появі факторного аналізу зобов'язана розробка комплексних батарей здатностей (після 1945 р.). Удосконалення шкільних іспитів привело до появи тестів досягнень - Е.Л. Торндайк — 1904 р. З 1923 р. з’явилися батареї здібностей і досягнень – перша Стенфордська батарея здібностей SAT (Sholastic Assesment Test – Келлі, Рач, Тёрмен) – за її результатами і зараз приймають студентів до Принстону, Гарварду, Йелю, та батарея досягнень ACT, за нею приймають до менш престижних учбових закладів. К 30-му року в провідних країнах світу було визнано, що описові іспити у порівнянні з тестами не лише віднімають більше часу на аналіз, але й надають менш надійні результати.

В 50-х роках з’явилися перші тести креативності – тести для вимірювання творчих здібностей особистості. До їх розробки спонукало відкриття невідповідності між успішністю виконання традиційних тестів інтелекту і творчими здібностями. Підходи до вимірювання здатності продукувати нові ідеї, знаходити нестандартні способи розв’язання проблемних завдань були запропоновані Л.Терстоуном, Дж. Гілфордом (1954) і Е. Торрансом (1962). Пізніше нові тести креативності були запропоновані Джонсоном і Ф. Вільямсом (1980). Розвиток виявлення і вимірювання креативності поступово становиться одним з основних напрямків закордонної психодіагностики. Його особливості полягають в тому, що креативність включає не лише когнітивні, але й особистісні характеристики психіки людини.

Розвиток особистісного (не інтелектуального) тестування йшов наступним шляхом. Одним з перших тестів особистості був крепеліновський варіант тесту вільних асоціацій застосований їм для обстеження хворих із психічними відхиленнями (1892). Варто згадати також розробку Ф. Гальтоном, К. Пірсоном і Дж. Кеттеллом стандартизованих анкет і шкал ранжирування, які надалі сталі використатися для створення особистісних тестів. Як вихідний варіант особистісного опитувальника можна назвати листок особистісних даних Р. С. Вудвортса, розроблений їм у роки першої світової війни для виявлення осіб, що страждають неврозами й непридатні до військової служби.

Інший підхід до виміру особистісних характеристик представлений у об’єктивних тестах особистості - тестах дії, і їх різновиді - ситуаційних тестах (кінець 20-х – початок 30-х років ХХ століття).

Третій підхід у вивченні особистості представляють проективні методики. Тести вільних асоціацій і завершення речень - одні з найбільш ранніх проективних методик. В 40-50 р. у світовий психодіагностиці сформувалися основні діагностичні підходи, була в тім або іншому ступені завершена розробка всіх найбільш відомих тестів (Шкали виміру інтелекту Векслера, Тест Роршаха, Тематичної Апперцепції Тест, Опросник «Шістнадцять факторів особистості», MMPI). У створюваних в наступні роки за рубежем тестах немає принципово нових ідей і рішень. Період тимчасового «затишку» у психодіагностиці припиняється в 60-і рр повертанням дослідників до аналізу ситуацій, у яких здійснюється поведінка (В. Мішель, 1968 і ін.).