Тема 6: Ринок факторів виробництва План
Ринки факторів виробництва.
Попит на ресурси в умовах конкурентного ринку.
Попит на ресурси в умовах недосконалої конкуренції.
–1–
Ринки факторів – це специфічні ринки, де, на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, а з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними (похідними) по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших (ціни і обсяги факторів) визначаються станом других (обсягами продукції).
Аналіз функціонування ринків факторів виробництва здійснюється за тими ж принципами, що і ринків продукції. З урахуванням типу ринкової структури досліджується, як формується попит на фактори (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція факторів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію. Розгляд взаємодії попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на фактори виробництва, а також вплив державної політики на стан цих ринків.
Структура ринку певного фактора виробництва пов’язана із особливостями рішень, які приймаються фірмами і домогосподарствами щодо цін і обсягів факторів на ринках.
–2–
Найменш важкий метод визначення попиту на ресурс полягає в міркуванні, що фірма діє (купує) якийсь певний ресурс на ринку із конкуренцією, а також продає свою продукцію на конкурентному ринку. Простота даної ситуації полягає в тому, що в умовах конкуренції фірма продасть стільки продукції, скільки вона вважатиме необхідним при існуючій ринковій ціні. Фірма реалізує таку незначну частину загального об’єму продукції, що ніяк не впливає на ціну товару.
Аналогічно на ринку ресурсів конкуренція означає, що фірма купує такий невеликий об’єм загальної пропозиції ресурсу, що придбана фірмою кількість ресурсу ніяк не впливає на ціну.
Попит фірми на фактори визначається попитом споживачів на ринках готової продукції, тому попит на фактори виробництва називається вторинним попитом. Ресурси задовольняють потреби споживачів не прямо, а через виробництво товарів і послуг.
Стабільність попиту на любий ресурс залежить від 1) продуктивності ресурсу при створенні товару та 2) ринкової вартості, чи ціни товару, який створений за допомогою даного ресурсу. Тобто, ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товарів, високооцінюваний суспільством, буде користуватися більшим попитом.
Роль продуктивності та ціни продукту при визначенні ціни на ресурс можна відобразити за допомогою таблиці 1.
Таблиця 1
Попит на ресурс: реалізація продукту в умовах чистої конкуренції
(1) Один. ресурсу |
(2) Всього продукту |
(3) Граничний продукт (ГП) чи D (2) |
(4) Ціна продукту (дол.) |
(5) Загальний доход чи (2)*(4) |
(6) Граничний продукт в грошовому виразі (ГПГВ), чи D (5), (дол.) |
0 |
0 |
7 6 5 4 3 2 1 |
2 |
0 |
14 12 10 8 6 4 2 |
1 |
7 |
2 |
14 |
||
2 |
13 |
2 |
26 |
||
3 |
18 |
2 |
36 |
||
4 |
22 |
2 |
44 |
||
5 |
25 |
2 |
50 |
||
6 |
27 |
2 |
54 |
||
7 |
28 |
2 |
56 |
Припустимо, фірма придбає один змінний ресурс – працю – для свого заводу. Для спрощення даної ситуації, припустимо, що зменшення граничного продукту починається з першим нанятим робітником.
В колонці 4 маємо дані про ціну продукту, так як відомо, що похідний попит на ресурс залежить не тільки від продуктивності даного ресурсу, але і від ціни на продукт, який вироблений із даного ресурсу. Бачимо, що ціна є постійною, в даному випадку дорівнює 2 дол., тому що ми беремо до уваги існування конкурентного ринку. Помноживши дані колонки 2 на дані колонки 4 маємо загальний доход в колонці 5. Із цих даних легко визначити граничний продукт в грошовому виразі (ГПГВ) – приріст загального доходу в результаті застосування кожної додаткової одиниці змінного вводимого фактора виробництва (в даному випадку - праці).
Цифрові дані ГПГВ – колонки 1 і 6 – показують значення попиту фірми на працю, згідно із правилом використання ресурсів.
Правило використання ресурсів: щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові одиниці любого даного виду ресурсу до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає приріст загального доходу фірми, а не загальних витрат.
Величина, на яку кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст витрат (витрат на ресурси) називається граничними витратами на ресурси (ГВтР). Отже, правило використання ресурсів звучатиме:
Для фірми буде прибутковим застосовувати додаткові одиниці ресурсу до тієї точки, в якій ГПГВ даного ресурсу дорівнює ГВтР.
Графічно, криву попиту на ресурс можна відобразити так:
Слід зауважити, що крива ГПГВ є кривою попиту на ресурс на чисто конкурентному ринку.
Візьмемо, наприклад, ставку заробітної плати. На чисто конкурентному ринку ставка зарплати встановлюється сукупною, чи ринковою, пропозицією праці чи ринковим попитом на неї. Одна фірма ніяк не може вплинути на дану ставку. Це означає, що сукупні витрати на ресурси зростають точно на величину існуючої ставки зарплати для кожного додатково найнятого працівника; ставка заробітної плати і граничні витрати на ресурс (ГВтР) дорівнюють.
Відповідно, використовуючи дані таблиці 1 (колонка 6), знаходимо, що якщо ставка заробітної плати дорівнює 13,95 дол., то фірма буде наймати тільки одного працівника, тому що перший працівник забезпечить приріст сукупного доходу на 14 дол. і трохи менше – 13,95 дол. – приріст сукупних витрат.
Ціна ресурсів (ставка зарплати)
Звідси, фірма буде наймати працівників до тієї точки, в якій ставка заробітної плати (чи ГВтР) дорівнює їх ГПГВ, якщо тільки вона наймає працівників в умовах конкуренції.
14
12
10
8
6
4
2
0 1 2 3 4 5 6 7 8
Кількість питаємого ресурсу
Для кожного наступного працівника ГВтР більші від ГПГВ і це означає, що для фірми невигідно наймати нікого із цих працівників. Якщо ж ставка зарплати складає 11,95 дол., то, застосовуючи ту ж аргументацію, побачимо, що фірмі вигідно наймати як першого, так і другого працівника. Аналогічно, якщо ставка зарплати буде дорівнювати 9,95 дол., то наймуть трьох працівників, якщо 7,95 – то чотирьох і т.д.
Очевидно, що графік ГПГВ відображає попит фірми на працю, тому що кожна точка на цьому графіку (кривій) показує число працівників, яке наняла б фірма при кожній можливій ставці заробітної плати.
–3–
Припустимо, що фірма продає свою продукцію на ринку з недосконалою конкуренцією. Чиста монополія, олігополія та монополістична конкуренція на ринку продукції означають, що крива попиту на продукцію фірми полого спадає, тобто фірма повинна приймати більш низьку ціну на продукт, щоб збільшити його реалізацію.
Згідно із таблицею 2 бачимо:
Таблиця 2