Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методрекомендації заочники Земельне та аграрне...doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
15 Мб
Скачать
☆

Стаття 54 Використання земель історико-культурного призначення

1.Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2.Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

3.Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Ці форми власності на землі історико-культурного призначення передбачені також відповідними статтями Конституції України (ст.ст. 13, 14, 41), Законом України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування» (ст. 16).

Право власності на ці землі — це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Указані форми власності набуваються і реалізуються на підставі Конституції, Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (статті 78-91, 116-129, 131, 132). При цьому Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає особливості здійснення права власності на такі землі в залежно­сті від об'єктів культурної спадщини, що визнані пам'ятками.

Так, усі пам'ятки археології, як на поверхні так і під водою, незалежно від форм власності на землю чи водного об'єкта, на яких вони розташовані, є державною власністю.

Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, крім занесених по переліку пам'яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені разом з земель­ною ділянкою, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Порядок надання погоджень встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації разом з земельними ділянками, на яких вони розташовані, затверджуються Верховною Радою України.

Пам'ятки національного значення разом з земельними ділянками, які перебувають у державній чи комунальній власності і потребують спеціального режиму охорони, можуть надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої вла­ди у сфері охорони культурної спадщини.

Особі, яка набула право володіння, користування, чи управління пам'яткою разом з земельною ділянкою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку разом з земельною ділянкою у володіння, користування чи управління іншій особі.

Закон «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року встановив право привілеєвої купівлі пам'яток та порядок примусового їх відчуження або вилучення (статті 20 і 21).

Пам'ятка, яка належить особі на праві приватної форми власності, може бути примусово відчужена разом з земельною ділянкою з мотивів суспільної необ­хідності за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини в порядку, встановленому цим законом, а також Земельним кодексом за умови поперед­нього відшкодування їх вартості.

З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них встановлюються зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режим використання земель, зайнятими зонами охорони пам'яток, визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої вла­ди у сфері охорони культурної спадщини.

Порядок визначення меж зон охорони пам'яток встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Межі земель та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на їх території визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення (частина 2 статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається Земельним кодексом

України (статті 20, 92-97,116-126,150 та інші), Законом України «Про охорону культурної спадщини» (статті 24-26, 34-37), іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та органів місцевої влади і самоврядування.

Література: Земельне право [3; 8; 19; 30; 34; 36].