30. Психосеміотика шизофренії, коротка характеристика

При патопсихологічному дослідженні хворих шизофренією виявляються своєрідні, діагностично значущі зміни мислення, перцептивної діяльності і афектно-особових властивостей. Прояви психічної патології при цьому носять сумарний характер, вони не можуть бути адресовані до однієї з сфер психічної діяльності.

Спотворення процесів узагальнення і відвернення у хворих шизофренією особливо легко виявляється при дослідженні методикою класифікації. Розподіл карток на групи проводиться хворими надмірно узагальнено, без зв'язку з реальним змістом явищ, або ж по неістотних, незвичайних, неадекватних признакам. Наприклад, хворий шизофренією А. провела класифікацію, керуючись закінченнями написаних на картках слів. Так, в одну групу вона об'єднала мак, жук, в іншу — морква, гусак, зошит, кінь. Окремі групи вона підібрала по кількості букв в словах: пила, риба, коза, слон.

При дослідженні методикою виключення нерідко у хворих шизофренією виявляються явища різноплановості мислення. Одне і те ж завдання хворого виконує в декількох варіантах (іноді один з них правильний). При цьому перевага якому-небудь рішенню не віддається. Так, хворий П. одне і те ж завдання вирішує двояко: "Можна об'єднати монету, будильник і кишеньковий годинник і виділити стінний годинник, оскільки вони гранованої форми. А можна виділити монету — це все годинник по виробництву, а це гроші. Все залежить від постановки питання. Якщо формою — те перше рішення, а по виробництву — друге".

Випадкові, неадекватні асоціації виявляються в піктограмах хворих шизофренією. Слід зазначити, що методика піктограм виявляє порушення асоціативного процесу часто тоді, коли вони ще залишаються непомітними при дослідженні іншими методиками.

Методика піктограм вимагає від обстежуваного уміння уловити загальне в слові і малюнку, хоча значення слова саме по собі ширше, ніж те, що можна зобразити малюнком, і значення малюнка ширше, ніж слова, вони повинні лише в якійсь частині співпадати.

Б.Г.Херсонській (1982) встановив тісний зв'язок між характером піктограм і психічним станом хворих шизофренією. У образів, зсув стереотипної установки, вживання букв.

Неадекватні асоціації спостерігаються і в асоціативному експерименті. Мовна реакція в цих випадках пов'язана не із словом-подразником, а з яким-небудь стороннім подразником (зоровим, звуковим). Атактична мовна реакція взагалі не обумовлена наявністю конкретного зовнішнього подразника.

У хворих шизофренією в словесному експерименті нерідкі нижчі, примітивніші мовні реакції: ехолалічні, відмовні, по співзвуччю. Причому кількість їх звичайно зростає з перебігом процесу. Іноді вдається виявити відповідно змісту марення наявність неіндиферентних словесних подразників. При дії їх виявляється помітно збільшеним латентний період, мовна реакція багатослівна, відображає маревні переживання хворого. Так, при іпохондричній формі шизофренії такими неіндиферентними подразниками виявляються назви хвороб і внутрішніх органів, в які хворі проектують неприємні відчуття, що переживаються ними.

У асоціативному експерименті нерідко виявляється і своєрідна зміна сприйняття слів хворими шизофренією. Слова для них набувають множинного значення у зв'язку з різним трактуванням їх складових елементів. У цих випадках можна говорити про розхитування смислової структури слова. Прикладом цього може служити наступна асоціативна пара в словесному експерименті: мужність — неодружена.

У хворих шизофренією спостерігаються зісковзування, які Б.В.Зейгарник (1962) відносить до порушень логічного ходу мислення. Вона характеризує їх таким чином: правильно вирішуючи яке-небудь завдання або адекватно міркуючи про який-небудь предмет, хворі несподівано збиваються з правильного ходу думок по помилковій, неадекватній асоціації, а потім знов здатні продовжувати міркування послідовно, не виправляючи допущеної помилки.

У хворих шизофренією помилкові думки виникають поза зв'язком з виснажуваністю, вони обумовлені своєрідним порушенням асоціативного процесу, переважно не коригуються таким, що досліджує. Навіть при роз'ясненні обстежуваному, як слід було б виконати завдання, він як і раніше відстоює своє рішення, приводячи, паралогічних мотивування, резонерствувань. Крім того, у хворих шизофренією не вдається уловити певного зв'язку між ступенем трудності завдання і появою помилкових думок.

Представляють інтерес дослідження діяльності, перцепції хворих, шизофренією. Проведені Ю. Ф. Поляковим, Ю. У. Іванниковим, І. Е. Богдановим, експериментально-психологічні дослідження показали, що при шизофренії виявляються порушення сприйняття, пізнання зорових образів, що виявляються в своєрідних особливостях, в умовах неповної інформації -малюнків з неповними контурами зображення, або нечітких зображень.

Характеристика емоційної сфери хворих в клініці звичайно є результатом суб'єктивної оцінки лікарем поведінки хворого і його взаємин з навколишнім середовищем. У зв'язку з цим зрозуміло значення можливості об'єктивно реєструвати в патопсихологічному експерименті емоційні розлади у психічно хворих, в першу чергу, у хворих шизофренією.

Враження про емоційні особливості обстежуваного складається в процесі самого експериментально-психологічного дослідження, навіть без застосування спеціальних методик. При цьому враховується характер встановлення контакту з обстежуваним, його відношення до ситуації дослідження, інтерес до оцінки що досліджує його рішення.

У діагностиці шизофренії психіатри велике значення надають відношенню хворого до хвороби, його особової позиції в цьому плані. З'ясуванню відношення до хвороби значною мірою сприяє дослідження самооцінки по методиці Т. Дембо і С. Я. Рубінштейн. Для хворих шизофренією характерний визначення свого місця за шкалою здоров'я у її полюсів.

Емоційне зниження у хворих шизофренією виявляється при пред'явленні їм гумористичних малюнків. Відчуття гумору, на думку С.Я.Рубінштейн, є однією з найбільш складних, узагальнених форм емоційних проявів, що виявляють особові властивості людини, його відношення до ситуації. Порушення відчуття гумору у хворих шизофренією зв'язуються з своєрідним розщеплюванням інтелекту і емоцій.

Зміна особової позиції у хворих шизофренією виявляється і при дослідженні рівня домагань — діяльність їх характеризується байдужим відношенням до результатів, що до позитивної або негативної оцінки досліджують виконання завдання. У виборі хворими подальших завдань мало відображаються результати попереднього етапу. Ці ж особливості взагалі характеризують діяльність хворих шизофренією в ситуації патопсихологічного дослідження.

Визначення шизофренічного мислення як амотиваційного зовсім не зменшує ролі порушень селективності інформації в механізмах його протікання. Приватним варіантом такої інформації є і змінена актуалізація минулого досвіду. Можна думати, що механізми амотивації і порушення селективності інформації тісно взаємозв'язані.

Перша ланка — порушення мотиваційної сфери. Вони неминуче приводять до порушень особового сенсу. Особовий сенс, на думку А. Н. Леонтьева, — це те, що створює в нормі упередженість людської свідомості і додає певну значущість явищам, змінює в сприйнятті людину суть, значення цих явищ. Вибір значущих для людини ознак, предметів і явищ, тобто селективність інформації, визначається особовим сенсом, якого ці предмети або явища набувають для того або іншого індивідуума. У хворих шизофренією особовий сенс предметів і явищ часто не співпадає із загальноприйнятими і обумовленими реальною ситуацією знаннями людини про них. Таким чином, порушення особового сенсу при шизофренії, при яких зрівнюються стандартні і нестандартні інформативні ознаки або навіть останнім віддається перевага, є другою ланкою психологічного механізму розладів мислення. Вони неминуче ведуть до виникнення третьої ланки - власне порушень селективності інформації.

Порушення мотивації, особового сенсу і селективності інформації лежать в основі певних клінічних проявів. З цим механізмом, принаймні, з двома першими його ланками, зв'язані наростаюче емоційне зниження і зміни мислення дисоціативного типа. Залежно від того, яка ланка більше постраждала, в клінічній картині шизофренії спостерігається велика вираженість того або іншого типу розладу мислення. Наприклад, із змінами мотивації переважно пов'язана апатична редукція мислення. Переважаюча вираженість порушень особового сенсу пов'язана з розладами мислення, в основі яких лежить зміна особової позиції хворого .