34. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя.

1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації. 2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору. 3. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

35. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги. 2. Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.83

36. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.4. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.5. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.6. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.

37. Договір подружжя про надання утримання

Одним з різнови­дів домовленості між подружжям на надання утримання є письмо­вий договір. Він укладається лише за домовленістю сторін і передбачає нотаріальне посвідчення. Закріплення в законі права на укладення такого договору не перешкоджає подружжю укласти усний або письмовий договір без його нотаріального посвідчення.

Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання 1. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. 2. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

 Проте передбачена цією статтею форма договору надає можли­вість подружжю, в разі ухилення від його виконання, звернутися за спрощеною формою захисту. Наявність такого договору, посвід­ченого нотаріально, звільняє зацікавлену особу від необхідності звер­татися до суду за примусовим виконанням договору. Вона може отримати примусове виконання договору за нотаріальним напи­сом. Основною характерною рисою такого правочину є добровіль­ність його укладення.В даному  договорі сторони самостійно визначають умови, розмір та строки виплати аліментів. До умов виплати мож­на віднести обставини, з якими сторони пов'язують виникнення права на аліменти (досягнення певного віку утриманцем, тимчасо­ва відсутність роботи, досягнення визначеного віку дитиною неза­лежно від її дієздатності тощо), наявність у платника можливості сплачувати встановлений розмір утримання (наприклад, наявність постійного місця роботи або доходу від визначеного роду занять: го­сподарювання на землі, прикладний промисел тощо). Розмір ви­плати повинен бути зазначений в договорі таким чином, щоб на під­ставі укладеного договору можна було вчинити виконавчий напис із зрозумілим для виконавця змістом. Тому розмір утримання має бути визначений або у твердій грошовій сумі або у відсотках до отриманого доходу, або з зазначенням виду та розміру натуральної оплати. Строки виплати можуть бути встановлені стосовно періоду дії договору взагалі і стосовно здійснення періодичних платежів. Періодичні платежі, як правило, здійснюються щомісячно, але якщо сторони визначили інші межі, то це не буде підставою для визнання такого договору недійсним, за виключенням випадків, встановлених ЦК. Кінцевий строк дії договору може визначатися посиланням на календарну дату або настанням події (поновлення працездатності, створення іншої сім'ї тощо).Припинення дії такого договору, як і будь-якого іншого, мож­ливо за умови його виконання (закінчення строку дії) або за обопільною домовленістю сторін, а також у разі неможливості вико­нання договору з причин, що не залежать від волі сторін (втрата боржником працездатності, загибель однієї з сторін тощо). Сторони не позбавлені можливості змінити умови договору. Така зміна умов договору також може бути здійснена за згодою обох сторін. Приму­сова зміна умов договору виявляється суперечливою, оскільки від­сутність згоди однієї із сторін на встановлення порядку утримання є підставою для судового вирішення спору про стягнення утриман­ня на умовах, визначених не стягувачем аліментів, а законом. Гарантією виконання цього договору є можливість на­кладення стягнення на майно боржника на підставі виконавчо­го напису нотаріуса, тобто без рішення суду. Договір подружжя про надання утримання, як й інший договір приватного характеру, може бути змінений, розірва­ний або визнаний недійсним судом відповідно до Цивільного кодексу України.