- •Поняття, предмет та метод сімейного права.
- •Джерела сімейного права.
- •Регулювання сімейних правовідносин за домовленістю сторін. Застосування аналогії закону та аналогії права.
- •Поняття та види сімейних правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.
- •Строки у сімейному праві.
- •Поняття шлюбу. Правові наслідки шлюбу.
- •Умови укладання шлюбу.
- •Порядок вступу до шлюбу. Державна реєстрація шлюбу.
- •Підстави для визнання шлюбу недійсним.
- •Шлюб, який є недійсним.
- •Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду.
- •Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
- •Порядок визнання шлюбу недійсним.
- •Правові наслідки визнання шлюбу недійсним.
- •Право на материнство. Право на батьківство.
- •Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя.
- •Правовий режим роздільного майна подружжя.
- •Підстави набуття та об’єкти права спільної сумісної власності подружжя.
- •Поділ спільного майна подружжя
- •Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою
- •Поняття шлюбного договору та його правове значення.
- •Зміст шлюбного договору.
- •Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна.
- •Відповідальність подружжя по зобов’язанням.
- •Права та обов’язки подружжя щодо утримання.
- •Права та обов’язки колишнього подружжя щодо утримання.
- •Право чоловіка, дружини на утримання у разі проживання з ним дитини, дитини-інваліда.
- •Припинення права одного з подружжя на утримання.Ст.82
- •Припинення права на утримання за домовленістю подружжя.
- •Позбавлення права на утримання або обмеження його строком.
- •Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
- •Договір подружжя про надання утримання
- •Поняття та підстави припинення шлюбу.
- •Припинення шлюбу внаслідок його розірвання органом реєстрації актів цивільного стану.
- •Припинення шлюбу за рішенням суду.
- •Режим окремого проживання подружжя.
- •Відмінність розірвання шлюбу від визнання шлюбу недійсним.
- •Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою.
- •Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
- •Реєстрація народження дитини.
- •Визначення прізвища, імені та по батькові дитини. Зміна прізвища дитини її батьками.
- •Встановлення батьківства в судовому порядку.
- •Оспорювання батьківства.
- •Права та обов’язки батьків щодо виховання дитини.
- •Право батьків на визначення місця проживання дитини.
- •Позбавлення батьківських прав.
- •Поновлення в батьківських прав.
- •Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
- •Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •Обов’язок батьків утримувати дитину та способи його виконання.
- •Аліментні правовідносини батьків та дітей.
- •Стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами.
- •Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання.
- •Обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків та його виконання.
- •Майнові правовідносини інших членів сімї та родичів.
- •Поняття та сутність усиновлювання.
- •Умови та порядок усиновлення.
- •Правові наслідки усиновлення.
- •Особи, які можуть усиновлювачами.
- •Особа (особи), яка може бути усиновленою. Усиновлення братів та сестер.
- •Згода батьків, дитини, другого з подружжя на усиновлення.
- •Рішення суду про усиновлення.
- •Право на таємницю усиновлення.
- •Підстави та правові наслідки визнання усиновлення недійсним.
- •Підстави та правові наслідки скасування усиновлення.
- •Позбавлення усиновоювача батьківських прав.
- •Поняття і значення опіки та піклування над дітьми.
- •Встановлення опіки та піклування над дітьми.
- •Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
- •Припинення опіки та піклування над дітьми.
- •Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов’язків.
- •Поняття патронату над дітьми та його відмінність від інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.
- •Підстави виникнення та припинення патронату над дітьми. Договір про патронат.
- •Припинення патронату над дітьми.
Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання.
За загальним правилом, батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, тобто 18 років. Разом із тим, існують випадки, коли право на утримання мають також повнолітні діти. Відповідно до нового СК аліментний обов’язок батьків виникає щодо: а) повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198 СК); б) повнолітніх дітей, які продовжують навчання (ст. 199 СК). Як справедливо зазначається в літературі, обов’язок батьків щодо утримання повнолітніх дітей не є продовженням аліментного обов’язку, який батьки несли до досягнення дітьми 18 років. Ці правовідносини мають власні підстави виникнення, строки існування, припинення, а також зміст, права та обов’язки їх учасників. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей (ст. 198 СК). Цей обов’язок виникає на підставі складу юридичних фактів, до якого належать: а) походження дітей (родинний зв’язок батьків і дітей), б) непрацездатність повнолітніх дітей; в) потреба дітей у матеріальній допомозі; г) здатність батьків надати таку допомогу. Сімейне законодавство визначає поняття непрацездатності і нужденності стосовно регулювання відносин подружжя щодо взаємного утримання (ч. 3, 4 ст. 75 СК). Непрацездатність призводить до обмеження життєдіяльності людини і необхідності її соціального захисту. Непрацездатними визнаються інваліди I, II і ІІІ груп. При встановленні судом факту потреби дитини в утриманні суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід. Дитина вважається такою, що потребує допомоги, якщо вона забезпечена коштами в розмірі нижче прожиткового мінімуму. Певно, непрацездатна дитина має визнаватися нужденною і в тому випадку, якщо забезпечена коштами в розмірі, відповідному прожитковому мінімуму, але потребує додаткових коштів на придбання лікарських препаратів, оплату стороннього догляду тощо. Обов’язок батьків утримувати повнолітню непрацездатну дитину виникає тільки за умови можливості надання батьками такої допомоги. СК не встановлює критеріїв, якими варто керуватися суду, визначаючи, чи здатні батьки надавати матеріальну допомогу своїм повнолітнім дітям. За основу знов-таки може бути взятий прожитковий мінімум, установлений на відповідний період часу. Очевидно, батьки, забезпечені вище прожиткового мінімуму, можуть визнаватися такими, котрі в змозі надавати своїм повнолітнім дітям матеріальну допомогу. Хоча при цьому суд має враховувати додаткові витрати, які батьки змушені робити, наприклад, у зв’язку з власною хворобою, необхідністю відпочинку, лікування тощо.Другий випадок, коли батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, передбачено ст. 199 СК. Відповідно до цієї норми, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Підставою виникнення обов’язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей в цьому разі є такий склад юридичних фактів: а) походження дітей (родинний зв’язок батьків і дітей); б) продовження повнолітніми дітьми навчання; в) потреба повнолітніх дітей у зв’язку з продовженням навчання в матеріальній допомозі; г) здатність батьків таку допомогу надавати (ч. 1 ст. 199 СК). Батьки зобов’язані утримувати дитину, яка навчається, до досягнення нею 23 років. Їхній обов’язок може припинитися і раніш, якщо в повнолітнього відпала потреба в матеріальній допомозі. Після 23 років право вимагати утримання від батьків у зв’язку з продовженням навчання не виникає. Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК право дітей на утримання припиняється у разі припинення навчання. Якщо навчання було припинене і знову відновлене, повнолітній може знову зажадати від батьків надання йому утримання протягом продовження навчання. Тобто обов’язок батьків за наявності інших необхідних підстав виникне знову, але триватиме лише до досягнення повнолітнім 23 років, навіть якщо навчання до цього часу і не буде закінчено. Право на звернення досуду з позовом про стягнення аліментів має сам повнолітній, що продовжує навчання, а також той з батьків, з ким він проживає (ч. 3 ст. 199 СКУ). Окремі положення, що регулюють відносини щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, поширюються також на відносини щодо утримання дітей повнолітніх. Відповідно до ст. 200 СК суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК. Тобто беруться до уваги стан здоров’я, матеріальний і сімейний стан платника й одержувача аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Суд повинен прагнути до того, щоб в результаті стягнення аліментів одержувач був забезпеченим у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, якщо доходи платника дозволяють це зробити. Згідно зі ст. 201 СК до аліментних відносин батьків і повнолітніх дітей застосовуються норми статей 187, 189—192 і 194—197 СК.
