- •Поняття, предмет та метод сімейного права.
- •Джерела сімейного права.
- •Регулювання сімейних правовідносин за домовленістю сторін. Застосування аналогії закону та аналогії права.
- •Поняття та види сімейних правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків.
- •Строки у сімейному праві.
- •Поняття шлюбу. Правові наслідки шлюбу.
- •Умови укладання шлюбу.
- •Порядок вступу до шлюбу. Державна реєстрація шлюбу.
- •Підстави для визнання шлюбу недійсним.
- •Шлюб, який є недійсним.
- •Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду.
- •Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
- •Порядок визнання шлюбу недійсним.
- •Правові наслідки визнання шлюбу недійсним.
- •Право на материнство. Право на батьківство.
- •Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя.
- •Правовий режим роздільного майна подружжя.
- •Підстави набуття та об’єкти права спільної сумісної власності подружжя.
- •Поділ спільного майна подружжя
- •Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою
- •Поняття шлюбного договору та його правове значення.
- •Зміст шлюбного договору.
- •Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна.
- •Відповідальність подружжя по зобов’язанням.
- •Права та обов’язки подружжя щодо утримання.
- •Права та обов’язки колишнього подружжя щодо утримання.
- •Право чоловіка, дружини на утримання у разі проживання з ним дитини, дитини-інваліда.
- •Припинення права одного з подружжя на утримання.Ст.82
- •Припинення права на утримання за домовленістю подружжя.
- •Позбавлення права на утримання або обмеження його строком.
- •Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
- •Договір подружжя про надання утримання
- •Поняття та підстави припинення шлюбу.
- •Припинення шлюбу внаслідок його розірвання органом реєстрації актів цивільного стану.
- •Припинення шлюбу за рішенням суду.
- •Режим окремого проживання подружжя.
- •Відмінність розірвання шлюбу від визнання шлюбу недійсним.
- •Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою.
- •Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
- •Реєстрація народження дитини.
- •Визначення прізвища, імені та по батькові дитини. Зміна прізвища дитини її батьками.
- •Встановлення батьківства в судовому порядку.
- •Оспорювання батьківства.
- •Права та обов’язки батьків щодо виховання дитини.
- •Право батьків на визначення місця проживання дитини.
- •Позбавлення батьківських прав.
- •Поновлення в батьківських прав.
- •Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
- •Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •Обов’язок батьків утримувати дитину та способи його виконання.
- •Аліментні правовідносини батьків та дітей.
- •Стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами.
- •Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей та його виконання.
- •Обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків та його виконання.
- •Майнові правовідносини інших членів сімї та родичів.
- •Поняття та сутність усиновлювання.
- •Умови та порядок усиновлення.
- •Правові наслідки усиновлення.
- •Особи, які можуть усиновлювачами.
- •Особа (особи), яка може бути усиновленою. Усиновлення братів та сестер.
- •Згода батьків, дитини, другого з подружжя на усиновлення.
- •Рішення суду про усиновлення.
- •Право на таємницю усиновлення.
- •Підстави та правові наслідки визнання усиновлення недійсним.
- •Підстави та правові наслідки скасування усиновлення.
- •Позбавлення усиновоювача батьківських прав.
- •Поняття і значення опіки та піклування над дітьми.
- •Встановлення опіки та піклування над дітьми.
- •Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
- •Припинення опіки та піклування над дітьми.
- •Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов’язків.
- •Поняття патронату над дітьми та його відмінність від інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.
- •Підстави виникнення та припинення патронату над дітьми. Договір про патронат.
- •Припинення патронату над дітьми.
Припинення шлюбу внаслідок його розірвання органом реєстрації актів цивільного стану.
припинення шлюбу внаслідок його розірвання відбувається в певних межах під контролем держави і може здійснюватися відповідними державними органами — органами реєстрації актів цивільного стану або судом. Відповідно до сімейного законодавства, з урахуванням обставин, що склалися в сім’ї, розірвання шлюбу може здійснюватися: державним органом реєстрації актів цивільного стану (статті 106, 107 СК); судом (статті 109—110 СК). Розірвання шлюбу державним органом РАЦС. Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК розірвання шлюбу здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану за наявності двох умов: а) подружжя не має неповнолітніх дітей та б) існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу.Відповідно до ч. 3 ст. 106 СК України шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Такий підхід здається цілком виправданим. Відомо, що розгляд судами майнових спорів подружжя нерідко має тривалий характер. Що ж до їх особистих відносин, то вони на момент звернення до суду, як правило, вже непоправно зруйновані. Тому немає сенсу штучно пов’язувати питання щодо майнового спору з питанням припинення шлюбу. Ніщо не завадить подружжю і після розірвання шлюбу вирішувати спірні питання щодо майна в суді.Відповідно до ч. 2 ст. 106 СК державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання спільної заяви подружжя, якщо вона не була відкликана. Таким чином законодавство дає змогу подружжю обдумати своє рішення і остаточно визначити серйозність своїх намірів щодо розірвання шлюбу.У певних випадках розірвання шлюбу державним органом РАЦС може здійснюватися не за спільною заявою подружжя, а за заявою одного з них. Таким чином закон допускає можливість врахування волі лише одного з подружжя щодо розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 107 СК шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо другий з них: а) визнаний безвісно відсутнім; б) визнаний недієздатним; в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки. Якщо ж між подружжям виникає спір майнового характеру, то це не впливає на вирішення питання щодо розірвання шлюбу. Вбачається, що таке правило є виправданим. Розгляд майнового спору можна відокремити від вирішення питання щодо розірвання шлюбу. Тільки точнішим було б інше формулювання ч. 2 ст. 107 СК: шлюб має розриватися незалежно від спору не тільки між подружжям, а й між тим з подружжя, який звертається із заявою про розірвання шлюбу до органів РАЦС, та опікуном іншого з подружжя — визнаного безвісно відсутнім або недієздатним. Зрозуміло, що у випадку, коли одного з подружжя було визнано безвісно відсутнім або недієздатним, то між ним і другим із подружжя спір майнового характеру виникнути не може. Вимоги майнового характеру в такому разі будуть пред’являтися опікуном відсутньої або недієздатної особи.
Припинення шлюбу за рішенням суду.
Шлюб розривається у судовому порядку, якщо один із подружжя, які не мають дітей, не дає згоди на це або коли дружина і чоловік мають спільних неповнолітніх дітей. Судом мають також розглядатися справи про розірвання шлюбу, якщо один із подружжя, заявляючи про свою згоду на розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органі РАЦСу, тобто відмовляється подати до нього спільну заяву, не з'являється для реєстрації розлучення, а також якщо місце проживання одного з подружжя невідоме. Необхідність наділення другого з подружжя у цій ситуації правом звернення до суду пов'язана з тим, що у противному разі він не зможе добитися розлучення. Адже примусити з'явитися до органу РАЦСу особу, яка не бажає цього, неможливо.Зазначені справи треба вважати різновидом розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, якщо той з них, хто ухиляється від розірвання шлюбу в органі РАЦСу, не заявить про свою незгоду на розлучення в суді.Позовна заява про розірвання шлюбу за загальним правилом подається одним із подружжя (опікуном того з подружжя, хто визнаний недієздатним) до суду за місцем проживання відповідача (другого з подружжя). Однак якщо з позивачем проживають неповнолітні діти або якщо за станом здоров'я чи через інші поважні причини йому важко виїхати на місце проживання відповідача, заява може бути прийнята судом за місцем проживання позивача. За взаємною згодою заява може бути прийнята судом за місцем проживання кожної з сторін (ст. ст. 126--131 ЦПК).У позовній заяві має зазначатися рік народження кожного з подружжя, дата і місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, наявність від шлюбу неповнолітніх дітей, їх прізвища, імена та по батькові, з ким із батьків вони проживають, інші вимоги, які можуть бути вирішені судом одночасно з розглядом заяви.До позовної заяви додаються Свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки про розмір заробітної плати та інших доходів подружжя, а також усі документи, що стосуються заявлених вимог.Справа про розірвання шлюбу розглядається, як правило, за участю обох з подружжя, навіть якщо від їх імені виступають представники. Розгляд справи за відсутності одного з подружжя можливий у виняткових випадках на підставі мотивованої постанови суду. У разі неявки подружжя у судове засідання без поважних причин суд відкладає розгляд справи, а при їх неявці після повторного виклику залишає позов без розгляду, якщо не вважає за можливе вирішити справу за наявними атеріалами.Розглядаючи заяву подружжя, яке має спільних дітей, про розірвання шлюбу суд, як й орган РАЦСу при вирішенні питання про розлучення в адміністративному порядку, не повинен, як це випливає зі змісту ст. 109 СК, з'ясовувати, чому дружина і чоловік бажають розлучитися. Він не має права відмовити у розірванні шлюбу, якщо і чоловік, і дружина заявили вимогу про це. Суд повинен лише встановити, що заява відповідає справжній волі подружжя і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. У статтях 106 і 109 СК не зазначено, за наявності дітей якого віку суд має розірвати шлюб, не з'ясовуючи причин цього. Уявляється, що відповідно до положень згаданих статей він має право розірвати шлюб за спільною заявою подружжя, не вдаючись до з'ясування причин, які спонукають їх до розлучення, якщо дружина і чоловік не мають неповнолітніх дітей. Однак і за визнання цього, на нашу думку, треба констатувати, що ст. 109 СК не відзначається чіткістю.
