Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сімейне право.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
646 Кб
Скачать
☆
  1. Позбавлення усиновоювача батьківських прав.

Однією з найпоширеніших категорій справ, розглянутих судами, є справи про позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав пов'язано з захистом та забезпеченням прав та інтересів дитини, і розглядається, як міра правової відповідальності, що застосовується судом в разі вчинення батьками або одним з батьків правопорушення або умисного кримінального злочину проти життя або здоров'я своїх дитини.Позбавлення батьківських прав провадиться в судовому порядку, у випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Питання, пов'язані з позбавленням батьківських прав:позбавлення матері або батька батьківських прав;право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав;виникнення правових наслідків позбавлення батьківських прав;влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав;поновлення батьківських прав.

Підстави позбавлення батьківських прав:ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;жорстоко поводяться з дитиною;наявність у батьків хронічного алкоголізму або наркоманами;будь-які види експлуатації дитини, примушують дитину до жебракування та бродяжництва;засудження одного з батьків за вчинення умисного злочину щодо дитини.Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або одного з них.

  1. Поняття і значення опіки та піклування над дітьми.

 У сімейному праві опіка та піклування розглядаються як передача дітей, позбавлених батьківського піклування, іншим особам з метою виховання та захисту їх майнових і особистих прав. Позбавлення батьківського піклування означає, що батьки дитини померли, невідомі, визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими. Але опіка і піклування можуть встановлюватися і за життя батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини, оскільки перебування з батьками небезпечне для її життя; батьки визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі тощо); понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні; не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули дитину, і це підтверджено відповідними актами органів внутрішніх справ; відмовилися від дитини у встановленому законом порядку; перебувають під слідством; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у тривалому відрядженні.  Між тим, встановлення опіки та піклування стосовно дитини,яка позбавлена батьківського піклування, не є обов'язковим. У випадках, передбачених законом, інші особи, насамперед, близькі родичі, можуть без встановлення над дитиною епіки і без призначення їх опікунами, звертатися з позовами до суду про захист прав та інтересів такої дитини або брати участь у її вихованні. Закон відносить до таких осіб діда, бабу, сестру, брата, мачуху, вітчима, особу, яка взяла у свою сім'ю таку дитину («фактичного вихователя»; статті 258, 260, 261, 262 СК). Опіка і піклування відрізняються за своїм змістом.Опікавстановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітньою особою) і має часткову цивільну дієздатність, тобто має право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, і не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Виходячи з цього, опікун замінює її у здійсненні всіх інших прав і обов'язків, являючись її законним представником. Між тим, він не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК).