Тема 3. Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку

3.1. Предмет і об 'єкти бухгалтерського обліку

3.2. Методи бухгалтерського обліку

3.1. Предмет і об 'єкти бухгалтерського обліку

Системний та історичний підхід визначає і розкриває предмет бухгалтерського обліку. На підставі сутнісного визначення обліку як системи економіко-правових знань, а також узагальнення еволюції розвитку цієї науки у широкому розумінні предметом бухгалтерського

55

обліку треба вважати процес створення продукту у тій його частині, в якій може бути охоплений інформацією у грошовому вимірнику, а також розподіл, обмін і споживання цього продукту.

Під процесом створення суспільного продукту розуміють схематично узагальнену господарську здатність людини, щоб задоволити свої потреби, враховуючи усі етапи постачання, виробництва, розподілу, обміну та споживання. Найпоширенішою формою, що має усі елементи процесу створення суспільного продукту, є підприємство. Незалежно від галузі економіки, виду продукції, робіт чи послуг, а також їх призначення на всіх юридично-відокремлених суб'єктах господарювання можна виділити ці етапи, оскільки процесом створення продукту треба керувати, тому для цього потрібна інформація, яку і надає бухгалтерський облік.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є процес відображення господарських фактів у грошовому вимірнику з метою інформаційного забезпечення прийняття оптимальних управлінських рішень.

Розуміння предмета бухгалтерського обліку як процесу грунтується на його історичному вивченні, тобто у часовому вимірі проходження усіх етапів обліку.

Бухгалтерський облік як процес, який організовується на підприємстві, охоплює такі етапи:

1) спостереження;

2) сприйняття;

3) вимірювання;

4) реєстрація.

Об'єкт бухгалтерського обліку - знаходиться у центрі уваги на усіх етапах процесу обліку, і деталізується окремими фактами господарського життя.

Спостереження за господарськими фактами - початковий етап облікового процесу, який зумовлений необхідністю візуального і безперервного простежування за господарською діяльністю підприємства, установи чи організації, щоб врахувати усі зміни, які відбуваються під час постачання, виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільних благ. У результаті спостереження одержуємо інформацію про кожен господарський факт, який треба сприйняти за його економічною сутністю відповідно до принципів бухгалтерського обліку, а також його нормативно-правового забезпечення.

Щоб з'ясувати економічний зміст господарських фактів, яких щодня трапляється чимало, доцільно їх більш конкретизувати, використовуючи

56

систему класифікацій. Усі господарські факти можна поділити на господарські явища та господарські процеси. Відображення господарських явищ зводиться до вимірювання та реєстрації фактів існуючих до початку господарської діяльності або їх уточнення на певну дату. Наприклад, наявність основних засобів на підприємстві.

Господарські процеси - це дії, які відображають у ході реєстрації господарської діяльності, наприклад, придбання сировини, виготовлення продукції, зміна структури капіталу. Усі явища та процеси за природою господарських відносин мають двоаспектний характер (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Система сприйняття господарських фактів

Продуктивний аспект	Правовий аспект
(Що є на підприємстві?) земельні ділянки; будинки, споруди, грошові кошти, матеріали, паливо тощо. МАЙНО	(Кому належить?) Власний капітал (статутний, пайовий, додатковий, резервний), кредити банків, зобов'язання (з оплати праці; за податками; за отримані матеріали тощо.) КАПІТАЛ

З продуктивного боку, господарські явища - це майно підприємства (будівлі, споруди, обладнання, виробничі запаси, грошові кошти) або що має підприємство, чим володіє. З правового боку господарські явища - це капітал власний або залучений, кредити банку, інші зобов'язання, або це означає чиє майно, кому воно належить. У грошовій оцінці сума майна дорівнюватиме сумі капіталу, з якого воно утворене.

Вимірювання господарського факту забезпечується за допомогою облікових вимірників (натуральних, трудових і вартісних). Використання того чи іншого вимірника залежить від фізичних властивостей об'єкта обліку, проте використання вартісного вимірника є обов'язковим відповідно до принципу побудови бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності. Для вимірювання господарського факту можна використовувати одну з трьох комбінацій:

а) натуральний і вартісний вимірник (вугілля: тонни*гривні; газ: метри кубічні*гривні);

б) трудовий і вартісний (оплата праці: години*гривні);

в) вартісний вимірник (гроші, капітал, дохід, прибуток).

На четвертому етапі облікового процесу проводять реєстрацію господарського факту в документі, що є підставою відображення цієї інформації в реєстрах бухгалтерського обліку.

57

У класичному розумінні бухгалтерський облік відображає господарські факти за допомогою книг. У сучасних умовах це поняття поширюється на обліковий процес із застосуванням не тільки книг, носіїв інформаційних масивів, а й охоплює системи електронних засобів відображення та зберігання інформації.

Аналогічно розглядають господарські процеси, тобто у продуктивному аспекті до них належать зміни у складі майна, а в правовому аспекті - це зміни капіталу та його структури.

Зміст предмета бухгалтерського обліку конкретизується його об'єктами: окремими господарськими явищами та процесами.

Водночас не всі господарські факти можуть бути об'єктами бухгалтерського обліку. Об'єктом бухгалтерського обліку є лише такий господарський факт, який:

1) відбувся;

2) змістовна характеристика якого задовольняє продуктивний або правовий аспект чи одночасно обидва;

3) який можна виміряти у вартісному вираженні.

Обліковий процес на кожному підприємстві буде вдало побудований тоді, коли правильно визначено економічний зміст господарських явищ і процесів, тобто об'єктів бухгалтерського обліку.

Визначаючи зміст кожного окремого об'єкта, треба враховувати законодавчо-закріплений принцип обліку та звітності - домінування сутності над формою, що можна вдало реалізувати лише при використанні класифікації господарських фактів.

Усі господарські явища можна класифікувати за двома критеріями:

- за складом і розміщенням;

- за джерелами формування і цільовим призначенням.

Ці критерії грунтуються на двоаспектному розумінні усіх господарських фактів, тобто продуктивному і правовому. З продуктивного боку, всі обліковувані явища називають активами, а всі явища у правовому аспекті називають пасивами.

Згідно з міжнародними і національними стандартами бухгалтерського обліку активами вважають засоби, які отримані підприємством у результаті минулих подій і тепер контрольовані ним; використання їх у майбутньому призведе до збільшення економічної вигоди. Під економічною вигодою треба розуміти збільшення прибутку, нарощування обсягів продажу продукції тощо.

Всі активи підприємства поділяють на оборотні і необоротні.

58

Оборотні - це активи, які призначені для продажу або використання протягом операційного циклу, або протягом дванадцяти місяців із дати балансу. Наприклад, сировина, матеріали, грошові кошти, дебіторська заборгованість (розрахунки з покупцями та замовниками).

Операційним циклом є проміжок часу від вкладання грошей у виробництво до їх повернення після реалізації виготовленої продукції. Операційний цикл можна подати схематично.

Г — ВЗ ОП-»- В —> П —>■ Г,

де: Г - грошові кошти; ВЗ - виробничі запаси; ОП - оплата праці; В - виробництво; П - продукція; Г - гроші.

Якщо актив не відповідає цим вимогам, то такий актив вважають необоротним. Наприклад, будинки, машини, обладнання тощо.

Кожен актив, що є об'єктом обліку на підприємстві залежно від профілю діяльності та конкретної ситуації, може набувати різного економічного змісту.

Комп'ютер для юридичної фірми буде використовуватись як основні засоби; для торгівельного підприємства, що продає комп'ютери, він буде товаром, а для виробничого підприємства, яке їх виробляє, комп'ютер буде готовою продукцією.

Щоб конкретизувати об'єкти обліку на кожному окремому підприємстві поділ активів на оборотні і необоротні недостатній. Тому ще використовують класифікацію активів за їх складом і розміщенням. У зв'язку з цим усі активи можна поділити на засоби у сфері виробництва, обігу, фінансових інвестицій і засоби соціально-культурного призначення.

Щодо пасиву або тієї частини господарських фактів, що показує правовий аспект їх сприйняття, то сюди належить власний капітал і зобов 'язання.

Власний капітал поділяють на статутний, пайовий, додатковий, резервний і прибуток.

Зобов'язання - це залучені підприємством кошти, які є його заборгованістю, що виникла у результаті минулих подій, погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства. Зобов'язання поділяються на довгострокові та короткострокові (поточні).

Довгострокові зобов 'язання - це ресурси, якими підприємство може користуватися здебільшого більше одного року. Ними можуть бути кредити банків, відтермінованні податкові платежі, зобов'язання за векселями тощо.

59

Короткострокові або поточні зобов'язання — це ресурси, якими підприємство може користуватися протягом одного операційного циклу або до 12 місяців з дати балансу. Такими зобов'язаннями є кредити банків на поповнення оборотних коштів, кредиторська заборгованість за одержанні товарно-матеріальні цінності, зобов'язання з оплати праці та платежів у державні соціальні фонди, зобов'язання із сплати податків і виданих векселів тощо.

Окрему групу об'єктів обліку становлять господарські процеси. Усі господарські процеси у часовому вимірі умовно поділяються на три етапи:

> постачання;

> виробництво;

> реалізація.

Відповідно, на кожному етапі будуть свої об'єкти бухгалтерського обліку, які складаються з елементарних господарських операцій. Первинним елементом, який є об'єктом бухгалтерського обліку у процесі діяльності, є господарська операція. Наприклад, надійшли грошові кошти з банку в касу підприємства (це буде елементарна господарська операція).

Діяльність кожного підприємства поділяють на: операційну, інвестиційну та фінансову незалежно від профілю підприємства.

Операційна діяльність - основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Наприклад, надання адвокатських послуг юридичною фірмою.

Інвестиційна діяльність - це реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства.

Така класифікація діяльності підприємств дає змогу краще зрозуміти економічний зміст об'єктів господарських процесів, які треба зареєструвати та відобразити в системі бухгалтерського обліку, подати у фінансовій звітності.

3.2. Методи бухгалтерського обліку

Предмет розглядає, що саме вивчає ця дисципліна, об'єкт конкретизує його; а метод зазначає якими способами та прийомами проводять обліковий процес.

60

Метод бухгалтерського обліку - це система прийомів і способів, які забезпечують суцільне, безперервне, взаємопов'язане відображення і узагальнення у грошовій оцінці об'єктів обліку для контролювання за збереженням господарських засобів, а також з метою забезпечення інформацією, потрібною для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Основні елементи методу бухгалтерського обліку:

> документування та інвентаризація;

> оцінка і калькуляція;

> рахунки та подвійний запис;

> бухгалтерський баланс і звітність.

Документування - це спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку для проведення за ними безперервного спостереження. У документах фіксують усі відомості про господарські операції або групу однорідних операцій. На кожну операцію (групу однорідних операцій) складають відповідний документ. Наприклад, накладна на продаж продукції. Документи є носіями вихідної інформації, на основі якої у подальшому проводять економічне групування і узагальнення. Правильно і своєчасно складені документи мають юридичну силу, служать доказами у суді.

Документи слугують єдиною підставою для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку, передачі розпоряджень і підтвердження виконаних операцій. Документи також відіграють важливу роль у забезпеченні достовірності облікових показників для контролю за збереженням власності та доцільністю використання засобів у діяльності підприємств. Достовірність даних у документах підтверджується підписом відповідальних за це осіб.

Не всі явища, які відбуваються у процесі діяльності підприємств, можна зафіксувати в документах. Наприклад, природні втрати (випаровування, пошкодження, гниття), розкрадання майна, надзвичайні події (повені, пожежі тощо). У цьому випадку для виявлення незафіксованих у документах і невідображених в обліку явищ допомагає інвентаризація (з лат.: опис майна) - це спосіб виявлення фактичної наявності і стану матеріальних цінностей на підприємстві на визначений час. Переписуючи матеріальні цінності у натуральному вигляді, визначаючи стан розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та особами, зіставляють фактичні дані з показниками обліку, щоб уникнути можливих розходжень. Документування та інвентаризація дають змогу

61

контролювати за збереженням цінностей та спостерігати за законністю проведених операцій.

Оскільки бухгалтерський облік відображає усі об'єкти в грошовому вимірнику, то для цього застосовують вартісну оцінку. Оцінка - це спосіб вартісного вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою вартісної оцінки натуральні та трудові вимірники переводяться у грошовий. У результаті грошової оцінки підприємство може визначити загальний обсяг оборотних і необоротних активів, які перебувають у його розпорядженні, складати фінансову звітність. Основні принципи оцінки господарських засобів визначають державні органи, через прийняття стандартів бухгалтерського обліку і є обов'язковими для підприємств і організацій усіх форм власності, забезпечуючи їх єдність на рівні економіки країни в цілому. Наприклад, при вибутті запасів їх оцінка може відбуватися згідно з П(С)БО №9 „Запаси" за такими методами: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження (FIFO) чи останніх за часом надходження (LIFO), нормативних витрат тощо. В окремих випадках оцінка може бути виконана тільки після відображення усіх витрат, пов'язаних з певним господарським процесом. Наприклад, фактичну собівартість готової продукції визначають тільки після відображення в обліку усіх витрат пов'язаних з її виробництвом. її оцінку визначають за допомогою калькуляції (з лат. - лічба, розрахунок), які служать обгрунтуванням для грошової оцінки певних активів.

Калькуляція — це спосіб обчислення собівартості одиниці матеріальних цінностей, виконаних робіт чи наданих послуг. Калькулювання обчислює витрати, які належать до певного об'єкта обліку і у визначенні собівартості одиниці продукції, послуги чи виконаної роботи. Отож, оцінка і калькуляція допомагають вартісно вимірювати об'єкти бухгалтерського обліку.

Щоб оперативно керувати діяльністю підприємства, треба мати дані про рух і наявність активів, капіталу, зобов'язань про проведення окремих господарських процесів, їх результати. У зв'язку з цим виникає потреба у групуванні об'єктів бухгалтерського обліку за певними якісно однорідними економічними ознаками і відображення їх у певній системі. Таке групування проводять за допомогою бухгалтерських рахунків. Рахунки бухгалтерського обліку - це спосіб групування об'єктів поточного обліку та контролю за їх наявністю і рухом. Тобто групують активи, капітал, господарські процеси і результати у певній системі для

62

постійного контролю за ними. На кожен об'єкт бухгалтерського обліку відкривається окремий рахунок, записи на якому роблять тільки на підставі відповідних документів. На рахунках реєструють стан активів, капіталу і зобов'язань, а також зміни, які відбуваються з ними (наприклад, на рахунку „Каса" відображають суму коштів у касі підприємства та її зміни).

Господарські операції, які безперервно проводять на підприємстві, спричиняють взаємопов'язані та взаємозумовлені зміни активів, капіталу та зобов'язань підприємства, що зумовлює необхідність відображати господарські операції у системі рахунків за допомогою особливого правила - способом подвійного запису.

Подвійний запис - це спосіб бухгалтерського обліку, коли суми кожної господарської операції записують у певному порядку не менше як на двох рахунках. Такий спосіб зумовлений характером господарських операцій, які призводять до взаємопов'язаних, одночасних і рівновеликих змін не менш як двох об'єктів бухгалтерського обліку. Наприклад, в касу підприємства надійшли кошти з поточного рахунку в банку, відповідно така операція відображатиметься одночасно на двох бухгалтерських рахунках: на рахунку „Поточний рахунок в банку" (зменшення) і на рахунку „Каса" (збільшення). Цей спосіб забезпечує взаємозв'язок усіх показників господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Усі об'єкти бухгалтерського обліку контролюють порівнянням засобів виробництва з джерелами їх утворення, що зумовлено двоїстим аспектом господарських фактів; таке порівняння називається балансовим методом (баланс українською мовою буквально означає терези, рівновага). Бухгалтерський баланс — це спосіб економічного групування та відображення у грошовій оцінці господарських засобів і джерел їх утворення або активів, зобов'язань і власного капіталу на певну дату.

У балансі в грошовому вимірнику показано, скільки і яких засобів на підприємстві і з яких джерел вони утворенні. Основою для складання балансу є записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірність облікових записів на бухгалтерських рахунках, їхні суми періодично уточнюють за допомогою інвентаризації. Складання балансу дає змогу контролювати за змінами у складі активів, капіталу і зобов'язань, а також за правильністю їх використання. Бухгалтерський баланс використовують для визначення фінансового стану підприємства. Це дозволяє аналізувати його зміни за різні періоди часу.

63

Щоб одержати інформацію про результати діяльності підприємства за звітний період, крім балансу, на підприємстві за даними записів на рахунках складають ще інші форми звітності: звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал".

Звітність завершує поточний облік у системі рахунків і повністю зумовлена його даними. Склад звітності, принципи формування і порядок заповнення звітних форм затверджує Міністерство фінансів, погоджуючи з Державним комітетом статистики, через стандарти бухгалтерського обліку (П(С)БО 1,2,3,4,5).

Запитання для самоконтролю.

1. Що таке предмет бухгалтерського обліку?

2. Які критерії використовують для визначення предмета бухгалтерського обліку?

3. Назвіть основні етапи бухгалтерського обліку як процесу?

4. В чому полягає суть класифікації об'єктів обліку?

5. Що не належить до господарських явищ?

6. Що належить до господарських явищ?

7. У чому полягає суть двоаспектного характеру сприйняття господарських фактів?

8. Які вимоги до визначення господарського факту об'єктом обліку?

9. За якими критеріями найчастіше класифікують господарські явища?

10. Як називають в бухгалтерському обліку господарські явища за першим критерієм поділу?

11. Чим відрізняються активи від пасивів?

12. Які бувають активи?

13. Чим є автобус в бухгалтерському обліку автобусобудівного заводу?

14. Які об'єкти обліку є оборотними активами?

15. Як поділяють активи за їх розміщенням?

16. До якого виду об'єктів належить додатковий капітал?

64

17. Які основні види капіталу має підприємство?

18. Що належить до короткострокових зобов'язань?

19. Що таке короткострокові зобов'язання?

20. Які види господарських процесів використовують на підприємстві?

21. Що таке операційна діяльність?

22. Що таке інвестиційна діяльність?

23. Що таке фінансова діяльність?

24. До якого виду належить операція з придбання корабле-будівельним заводом акцій іншого підприємства?

25. Що є методом бухгалтерського обліку?

26. Які основні методи і прийоми використовують у бухгалтерському обліку?

27. У чому полягає суть документування господарських операцій?

28. Що таке інвентаризація?

29. У чому полягає сутність подвійного запису?

30. Що таке калькулювання?

31. Що таке рахунок бухгалтерського обліку?

32. Що таке баланс?

33. Які методи оцінки використовують для обліку виробничих запасів?

34. Які види фінансової звітності складають на підприємствах?

Завдання для самостійного опрацювання.

1. Розробити загальну схему класифікації об'єктів бухгалтерського обліку не менш як за чотирма критеріями.

2. Подати схематично процес бухгалтерського обліку з поглибленою деталізацією.

3. Подати схему взаємозв'язку форм фінансової звітності підприємства.

65