- •Питання до екзамену з курсу «верстка»
- •Верстка як навчальна дисципліна і процес дополіграфічної підготовки видання.
- •Види верстки.
- •Симетрична і асиметрична верстки: ознаки та призначення.
- •Культура верстки. Технічні вимоги до верстки. Поліграфічні норми.
- •5. Етапи підготовки видання до друку.
- •6. Правила верстки основного тексту.
- •7. Правила верстки: перенесення слів і символів
- •9. Правила верстки змісту.
- •10. Верстка таблиць, формул.
- •8. Правила верстки приміток.
- •11. Правила верстки колонтитулів і колонцифр
- •12. Верстка випускних і вихідних даних.
- •13. Верстка титульних елементів видання.
- •14. Верстка допоміжних текстів.
- •15. Зовнішня композиція видання. Внутрішня композиція видання.
- •16. Авантитул. Контртитул. Шмуцтитул.
- •17. Суперобкладинка. Форзац. Титульна сторінка.
- •18. Правила верстки бібліографічних списків.
- •19. Правила верстки заголовків та підзаголовків.
- •20. Особливості графічного оформлення видань для дітей.
- •21. Особливості верстки навчальних видань.
- •22. Основні правила багатоколонкової верстки.
- •23. Особливості верстки видань для дітей дошкільного віку.
- •24. Видання. Типи видань.
- •25. Акцидентні видання.
- •26. Книжкові видання. Види книжкової продукції.
- •27. Буклети. Брошури. Види та загальні вимоги до оформлення.
- •28. Періодичні видання. Газета. Журнал. Альманах. Дайджест.
- •29. Візитівка. Листівка.
- •30. Газета як різновид видавничої продукції. Шпальта газети.
- •31. Наукові видання: види і їх призначення
- •32. Формат видання. Визначення розмірів полів видання.
- •33. Видання нестандартних форматів: види та призначення.
- •34. Формат сторінки складання. Одиниці виміру. Визначення оптимальної довжини рядка.
- •35. Одиниці видавничо-типографської типометрії.
- •36. Англо-американська типометрія. Система Дідо.
- •37. Макет видання. Види макетів.
35. Одиниці видавничо-типографської типометрії.
Типометрія – типографська система мір для шрифтів і складальних матеріалів, що дозволяє складати з них смуги і складальні друковані форми заданих розмірів і розраховувати в оригіналі розміри таблиць, формул і інших складних складальних елементів.
В основу вимірів типографських шрифтів покладена система Дідо, розповсюджена в Європі і прийнята в Росії й Україні, і так названа англо-американська система чи система Піка. І в тому, і в іншому випадку основною одиницею виміру є типографський пункт, рівний у системі Дідо 0,376 мм, а в системі Піка – 0,352 мм.
1 піка (пайка)=12 пунктів=4,2167 мм.
Набір тексту – це мистецтво керування пробілами, тому для всіх шрифтових інструментів самим істотним є точність вимірів.
Величина шрифту в наборі виражається в кеглях. Розмір кегля визначається в пунктах. Кегль (кегельна шпація чи кегельна кругла) – це величина площадки, на якій розміщається знак (буква). Наприклад, кегль 10 пунктів дорівнює 3,76 мм (чи 3,52 мм у системі Піка), але вічко знака, розміщеного на ньому, природно, менше, тому що необхідно передбачити місце для звисаючих, надрядкових і підрядкових елементів (діакритичних знаків). У пунктах вимірюють розмір шрифту, абзацні відступи і відстань між рядками (інтерліньяж).
Терміни кругла шпація, напівкругла шпація, тонка шпація характеризують горизонтальні розміри шрифту. Кругла шпація дорівнює розміру шрифту і відповідає ширині великої літери М, напівкругла шпація складає 0,5 розміру шрифту і відповідає ширині великої літери N, а тонка шпація – 0,25 розміру шрифту (ширина рядкової літери t). Іншими словами, для 12-пунктового шрифту кругла шпація дорівнює 12 пунктам, напівкругла шпація – 6 пунктам, а тонка шпація – 3 пунктам.
Ширина цифри показує, скільки місця на рядку займає цифра. Вона дорівнює напівкруглій шпації (у більшості шрифтів усі цифри мають однакову ширину, що особливо зручно в разі формування числових стовпчиків у таблицях).
Ширина знаків у шрифтах задається в тисячних частках кегельної.
Апроші також прийнято вимірювати в частках кегельної. Одним зі способів регулювання апрошів є кернінг, тобто зміна пробілів (міжлітерних просвітів) між конкретними парами букв. Наприклад, сполучення «го» звичайно набирають компактніше, сполучення «гі» розсовують, щоб воно не зливалося візуально.
Типи пробілів. Напівкегельний пробіл дорівнює половині пробілу шириною в кегельну шпацію.
Тонкий пробіл – половина напівкегельного.
Цифровий пробіл дорівнює ширині цифр даного шрифту.
Ці фіксовані пробіли змінюють свій розмір, коли міняється кегль шрифту, на них не впливає процес верстки. Навпроти, пробіли між словами в процесі верстки можуть змінюватися.
Пробіли між словами. Розмір пробілу міняється відповідно до гарнітури і начертання шрифту. Дизайнер шрифту може вирішити, якої ширини повинний бути пробіл і закріпити це значення в шрифтовому файлі. Ширина пробілів між словами може мінятися також з метою вгонки рядків і досягнення вдалої верстки.
Ще в часи металевого набору в складачів склалося професійне найменування кеглів різного розміру, що використовують у спеціальній літературі: кегль 6 пунктів – нонпарель, кегль 8 пунктів – петит, кегль 9 пунктів – боргес, кегль 10 пунктів – корпус, кегль 12 пунктів – цицеро тощо (табл. 1.1).
Довжина рядка формату полоси набору також визначалася в типографських одиницях – цицеро чи квадратах.
Під час проектування шрифтів малюнки знаків виконуються в так званому базовому кеглі. Для шрифтів текстового набору таким базовим кеглем є кегль 10 пунктів у 20-кратному збільшенні. Причому для шрифтів металевого набору таких базових кеглів було не менш двох: кегль 6 пунктів для шрифтів від 5 до 8 пунктів і кегль 10 пунктів для шрифтів від 9 до 12 пунктів.
