18. Правила верстки бібліографічних списків.

Бібліографічні списки, або покаж-чики літератури, бувають прикнижкові, внутрішньокниж-кові, внутрішньожурнальні та пристатейні. В більшості видань — це перелік використаної у виданні літератури та літератури, рекомендованої для поглибленого вивчення пред-мету, з короткими даними (бібліографічними записами прос-тої структури) про кожне згадуване видання.

У кожному бібліографічному запису, як правило, подають відомості про авторів, назву видання, номер тому, місце і рік видання. Складання покажчиків літератури характерне зас-тосуванням різноманітних виділень, частим використанням іноземних шрифтів, особливою системою скорочень і розставлення знаків пунктуації. Бібліографічні списки набирають шрифтами заниженого кегля на сторінку складан-ня основного тексту. При достатній ширині та коротких бібліографічних відомостях їх можна верстати в дві колонки.

При побудові бібліографічних списків виділяють прізви-ща авторів або назву праці залежно від побажань автора та редактора. Інколи для більшого виділення початку кожної нової групи рядків робиться відступ в першому рядку чи втяжка для наступних. У деяких виданнях побудову бібліо-графічних списків підпорядковують загальному принципові оформлення всього видання.

Прикнижкові списки літератури верстають після додатків на окремій сторінці видання зі спуску.

Внутрішньокнижкові і пристатейні покажчики літератури (до окремих частин, глав чи статей) розмішують в підверстку до тексту цих розділів як додатковий текст.

При верстанні видань, в яких подаються бібліографічні списки чи інші додаткові тексти, важливо зберігати приводку

верстки, тобто співпадання рядків основного тексту з лицевої сторони і звороту кожного аркуша, і точність розмірів усіх сторінок. Цього можна досягти правильним вибором відбив-ки додаткових текстів від основного, загальний розмір вертикальної відбивки повинен бути вибраним так, щоб висота додаткового тексту разом з відбивками була кратною кеглеві рядків основного тексту, а відбивки додаткового тексту зверху і знизу повинні бути або рівними між собою, або відбивка зверху повинна бути трохи меншою, ніж знизу.

19. Правила верстки заголовків та підзаголовків.

Загальна висота заголовка (простих, що включають в себе один, або складних, що складаються з декількох заголовків і підзаголовків) повинна бути за рахунок отбівок приведена до цілого числа рядків основного тексту.

відбиття простих заголовків всередині тексту повинні бути такими, щоб пробіл над заголовком був приблизно в 1,5 рази більше, ніж під ним. Відбиття складного заголовка від тексту зверху повинна бути приблизно в 2 рази більше відбиття знизу, а пробіли усередині цього заголовка повинні послідовно зменшуватися від першого заголовка до останнього підзаголовка.

Заголовки на початку текстової смуги (без узвозу) повинні бути розміщені без отбівок зверху, однак якщо на смузі є колонтитул або колонцифра у верхній частині смуги, то перший заголовок повинен бути відбитий від них на кегельную шрифту понад звичайної відбиття колонтитула.

Над заголовками у тексті у верхній частині смуги не повинно бути менше чотирьох рядків, а під заголовками в нижній частині смуги - менше трьох рядків тексту. У журнальних, газетних, інформаційних виданнях і виданнях оперативної поліграфії припустимо розміщувати заголовки, закриті зверху і знизу трьома рядками тексту.

Не дозволяється розміщувати заголовок безпосередньо перед ілюстрацією (якщо заголовок не відноситься тільки до ілюстрації) і ілюстрацію безпосередньо перед заголовком.

Дозволяється розміщувати короткі заголовки (менше формату волани) в оборка розміром не менше 2 кв.

Підзаголовки, врізані в текст ( «кватирками»), повинні розміщуватися так, щоб над або під ними було не менше трьох рядків тексту, у виданнях оперативної поліграфії - не менше двох.

Підзаголовки на полях смуг (так звані «ліхтарики») заверстиваются на парних смугах ліворуч, на непарних - праворуч від тексту з вирівнюванням їх верхній строки по лінії першого рядка абзацу, до якого відноситься заголовок. Максимальний формат заголовок на полях повинен бути заданий видавничої специфікації. Мінімальна відбиття тексту заголовка від основного тексту - 6 п.

Якщо заголовок на полях виявляється в нижній частині смуги, то під його останньою рядком має бути не менше трьох рядків тексту. Всі види додаткових текстів (цитати, внутрітекстовие примітки, перерахування, пояснення і т. п.), набрані шрифтом зниженого кегля, заверстиваются так, щоб їх загальна висота разом з відбиття була кратна кегль основного шрифту.