14. Світове господарство: сутність та структура. Форми міжнародних економічних відносин.

Світове господарство - це сукупність національних господарств, які беруть учасіть у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних зв'язків. Із наведеного визна­чення суті світового господарства видно, що в основі об'єднання національних економік в єдине світове господарство лежить міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції та регулярному обміні нею.

За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів:

• По-перше, прагненням народів вижити за умов нарощування ядерниx потенціалів.

• По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Зараз жодна з країн світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, і тому вони по­винні інтегрувати свої зусилля у цій сфері.

• По-третє, істотним фак­тором розвитку світового господарства виступають інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці.

• По-четверте, необхідністю об’єднання зусиль країн при розв’язанні глобальних проблем.

Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства. Сучасному періоду розвитку світового господарства притаманні дві тенденції: з одного боку поглиблення і розширення світового поділу праці, а з іншого - розвиток інтеграційних процесів.

Економічна інтеграція - процес господарсько-політичного об’єднання країн, який набуває форм міждержавних економічних угод

Економічна інтеграція має різні форми. Найпростіша - створення зони вільної торгівлі, де скасовуються торгові обмеження між країнами-учасницями. Друга форма - митний союз - передбачає поряд з відміною зовнішньоторгових обмежень встановлення єдиного зовнішньоторгового тарифу і проведення єдиної зовнішньоторгової політики.

У кожному з названих випадків міждержавні угоди охоплюють лише сферу обміну, створюючи рівні умови для розвитку торгівлі і фінансових розрахунків між країнами-учасницями.

Більш складна форма - економічний союз, який доповнює митну інтеграцію угодами про проведення загальної економічної і валютної політики. Найбільш повне своє відображення ця форма знайшла у створенні Європейського економічного співтовариства.

Сучасні форми міжнародного економічного співробітництва

Формування стійких виробничо-економічних зв'язків між окремими державами на основі міжнародного поділу праці - це об'єктивна історична тенденція. Існує ціла система господарських відносин між країнами світу, найважливішими формами яких є міжнародна торгівля, вивіз капіталу, науково-технічні зв'язки, міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини, світова інфраструктура, економічне співробітництво в галузі охорони здоров'я, культури. Ці форми тісно пов'язані між собою.

Міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Об'єм міжнародної торгівлі підраховується шляхом додавання тільки об'ємів експорту. Розрізняють міжнародну торгівлю товарами та послугами.

Географічний розподіл міжнародної торгівлі характеризується перевагою промислово розвинутих країн. На їхню долю припадає більше 70% світового експорту товарів. Промислове розвинуті країни торгують перш за все між собою.

Зовнішня торгівля здійснюється переважно через комерційні угоди, які оформляються зовнішньоторговими контрактами. Для зовнішньої-торгівлі важливе значення мають умови її кредитування, форми розрахунків і валютні умови контрактів. Конкурентоздатність є одним із найважливіших критеріїв доцільності виходу підприємства на світові товарні ринки, умовою ефективності проведення зовнішньоторгових операцій.

Зовнішня торгівля країни регулюється державою. Для цього використовуються такі інструменти, як митний тариф, ліцензування , контингентування (установлення експортних та імпортних квот або контингентів).

Митні тарифи — це систематизований за групами товарів перелік мита, яке стягується в даній країні з товарів, які ввозяться, вивозяться, або транзитних товарів, один із засобів державного управління імпортом, який використовується в більшості країн світу. Як правило, митні тарифи встановлюються на національному рівні, але існують і єдині тарифи декількох держав в межах митних союзів.

Договірно-правовою базою для ведення зовнішньої торгівлі є торгові угоди і договори.

Характерною тенденцією розвитку світової торгівлі є підвищення значення міждержавного регулювання зовнішньоторгових операцій. З 1 січня 1948 року діє Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) - міжнародна організація, що функціонує на основі міжурядового багатостороннього договору, в якому містяться принципи й правила міжнародної торгівлі, обов'язкові для країн-учасниць.

Вивіз капіталу. Причина вивозу капіталу полягає в його відносному надлишку на національному ринку й обумовленій цим можливості прибуткового застосування. У пошуках більшого прибутку і спрямовується капітал за кордон. Ще одна причина вивозу капіталу полягає у прагненні транс-національних компаній використовувати відмінності між країнами у рівні витрат виробництва.

Капітал вивозиться за кордон в таких формах:

1) прямі інвестиції (в промислові, торгові та інші підприємства);

2) портфельні інвестиції (в іноземні облігації та інші цінні папери);

3) середньострокові і довгострокові міжнародні кредити (або пози­ки) позичкового капіталу промисловим і торговим корпораціям і бан­кам.

Міграція робочої сили. Міграція робочої сили — це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в пошуках роботи, у кращих умов життя. Головна причина міграцій - виникнення відносного перенаселення в одних країнах і нестача робочої сили в інших. Зовнішня міграція впливає на чисельність населення країни, збільшуючи або зменшуючи його на величину міграційного сальдо. Це сальдо являє собою різницю між кількістю людей, які переселились за межі даної країни, і кількістю людей, які переселилися в дану країну.

Міграція найчастіше носить стійкий характер і, як правило, відбувається із економічно відсталих країн в більш розвинуті.

Світова інфраструктура. Сучасні продуктивні сили не можуть розвиватися без відповідної інфраструктури в світовому масштабі. Окремі її елементи виникли ще при зародженні світової торгівлі, формуванні світового ринку (так людське суспільство зв'язувало кон­тиненти з давніх часів).

Сучасна світова транспортна система включає морський, річковий, повітряний, залізничний та автомобільний види транспорту, кожний із яких має світові стандарти (як для безпосередньо транспортних засобів, так і для умов їх функціонування - доріг, портів, правил перевезень вантажів та пасажирів). Тільки узгоджене рішення таких питань гарантує надійність світових транспортних артерій.

В умовах розгорнутої НТР все більшу роль відіграє світова мережа інформаційних комунікацій. Розвиток техніки досяг такого рівня, що для радіо- і телесигналів взагалі немає ніяких перешкод. Швидке і своєчасне отримання необхідної інформації дозволяє постійно контролювати і прогнозувати метеорологічну ситуацію, прискорює рішення багатьох економічних питань (стан товарних і валютних ринків, місцезнаходження вантажів у дорозі і т.п.).