30. Державний бюджет і його структура. Бюджетний дефіцит. Бюджетна політика України.

Вирішальна роль поєднанні всіх складових фінансової системи держави належить державним фінансам. Центральне місце в системі державних фінансів займає державний бюджет. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їх фінансового покриття.

Структура бюджету країни залежить перш за все від її державного устрою. В країнах, які мають унітарний устрій, бюджетна система має двохрівневу побудову — державні і місцеві бюджети. До таких країн належить і Україна, в Конституції (ст. 2) якої записано: "Україна є унітарною державою". В країнах з федеративним устроєм (США, ФРН, Росія) має місце проміжкова ланка - бюджети штатів, земель, республік. Державний бюджет є, таким чином, не тільки бюджетом центрального уряду, але сукупністю бюджетів всіх рівнів державних адміністративних властей.

До бюджету тісно примикають позабюджетні фонди (засоби) -грошові засоби держави, які мають цільове призначення і не включа­ються в державний бюджет. Позабюджетні засоби знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих органів влади і кон­центруються в спеціальних фондах, кожний з яких призначений для певних потреб. Наприклад, пенсійний фонд України, Фонд Чорнобиля і т.п. Позабюджетні фонди створюються за рахунок спеціальних (цільових) податків, позик, субсидій з бюджету. В Україні нараховується більше 400 позабюджетних фондів, в США в рамках Федерального бю­джету - 800. Позабюджетні фонди розширюють можливості втручання держави в економіку, минаючи бюджет і, отже, парламентський контроль. Важливою складовою частиною фінансової системи держави є місцеві бюджети. За рахунок їхніх витрат фінансуються, у першу чергу, об'єкти комунальної власності, будівництво доріг, шкіл, розвиток засобів зв'язку, а також житлове будівництво. Бюджети місцевих органів влади використовуються також на утримання місцевої адміністрації, міліції (поліції), органів суду і прокуратури.

При формуванні місцевих бюджетів можуть використовуватись дотації, субсидії і субвенції. Дотації надаються нижчому місцевому бюджету як допомога на певну суму тоді, коли він не може скоротити власні видатки. Дотації не носять строго цільового призначення, тому їх отримувач на власний розсуд витрачає одержані кошти. Закарпаття -одна із найбільших дотаційних областей України.

Субсидії видаються на фінансування конкретних закладів чи за­ходів, тобто мають цільове призначення і видаються на збалансування поточного бюджету. Субвенції також мають строго цільовий характер, видаються переважно на цілі розвитку і на основі пайової участі у фінансуванні передбачених витрат.

Державний бюджет завжди є компромісом, який відображає співвідношення сил основних груп носіїв різних соціально-еко­номічних інтересів в країні. Це компроміс між:

1) власниками і найманими працівниками з питань оподаткування власності, доходів і заробітної плати, з приводу бюджетних витрат на соціальні цілі;

2) між загальнодержавними і місцевими інтересами;

3) між промисловими і сільськогосподарськими районами у відно­шенні розподілу податків і бюджетних дотацій;

4) між інтересами окремих галузей і монополій з приводу податків і субсидій, державних замовлень і т.ін.

Кожний такий компроміс супроводжується політичною бороть­бою, передвиборною і в стінах парламенту, фракційною всередині пар­тій і на сторінках преси. Сьогоднішня дійсність України є свідченням цього.

Доходи державного бюджету складаються у першу чергу з по­датків, які вилучаються як центральними, так і місцевими органами влади, державних позик, доходів від державної власності, внесків в державні фонди соціального страхування та інші.

Структура бюджетних витрат і питома вага окремих статей в державному бюджеті країн з ринковою економікою виглядає приблизно так, %:

• витрати на соціальні послуги і охорона здоров'я, освіта, соціальна допомога, субсидії бюджетам місцевих властей на дані цілі - 40-50;

• витрати на господарські потреби: капіталовкладення в інфраструктуру, дотації держпідприємствам, субсидії сільському гос­подарству, витрати на здійснення державних програм - 10-20;

• витрати на озброєння і матеріальне забезпечення зовнішньої політики- 10-20;

• адміністративно-управлінські витрати: утримання державних органів, поліції, юстиції та інше - 5-10;

• платежі по державному боргу - 7-8.

Витрати державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання.

Перше місце в бюджетних витратах займають соціальні статті. Ці витрати покликані пом'якшити диференціацію в доходах соціальних груп, яка неминуче виникає у ринковому господарстві. Крім того, ці витрати забезпечують господарство найважливішим фактором вироб­ництва - кваліфікованою і здоровою робочою силою, а значить, збільшують національне багатство країни.

У витратах на господарські потреби, як правило, виділяються бю­джетні субсидії сільському господарству, які мають соціальну, політичну і господарську направленість.

Витрати на озброєння і матеріальне забезпечення зовнішньої політики, а також адміністративно-управлінські витрати впливають на попит на споживчі товари і послуги. Розміри цих витрат суттєво впливають на масштаби попиту і величину інвестицій. В періоди криз і депресій витрати державного бюджету на господарські цілі, як правило, зростають, а під часу "перегріву" кон'юнктури скорочуються.

Бюджетний процес передбачає балансування (вирівнювання) державних доходів і витрат. А. Сміт підкреслював: "Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет". Однак на практиці майже у всіх країнах тепер має місце значне за своїми масштабами перевищення державних витрат над доходами. Наслідком цього є швидке зростання бюджетних дефіцитів. Регулювання бюджетних дефіцитів перетво­рилося на одну з найбільш гострих проблем діяльності сучасної держави у сфері економіки.