43. Олігополістичний ринок. Поведінка фірми на олігополітичному ринку.

Слово “олігос” у перекладі з грецької означає “мало”. Товари виробляють небагато виробників. Є певні відміності в якості продукції або деяких будівельних матеріалів, металів тощо. Тут вже необхідна реклама і певний контроль за цінами.

Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим виробникам важко включитися до цієї галузі виробництва. Як правило, це пов’язано з обмеженістю ресурсів. Їм також важко знайти ринки збуту, адже попит на цей товар уже насичений.

Кожний продавець має чітко реагувати на стратегію та дії конкурентів. Якщо будь – який з них знизить ціни, покупці, звичайно, віддають перевагу його продукції. Інші конкуренти мусять негайно вжити відповідних заходів: або знижувати ціни, або використовувати нецінові методи (наприклад, впроваджувати додаткові послуги для покупців).

Основні ознаки:

1. Основною ознакою цього ринку є панування на ньому кількох фірм (3-20). Олігополія займає весь проміжок між чистою монополією і монополістичною конкуренцією.

2. Продукт, який виробляється на цьому ринку може бути як стандартним , так і диференційованим.

3. Оскільки частка у виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, то кожен із них може проводити самостійну цінову політику.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений (патенти, ліцензії і т.д.)

Розрізняють жорстку олігополію (на ринку діє 3-4 фірми) та розпливчасту (7-10 фірм)

Існує 4-ри основні моделі олігополії:

1. Модель умовної кривої попиту.

Ця модель не заснована на таємній змові.

D₁D₁ – крива попиту конкурентів

D₂D₂ - крива попиту олігополії

Конкуренти або будуть вирівнювати свої ціни до D₂D_{2 ,} або будуть ігнорувати збільшення ціни, але старатися наслідувати зменшення. Отримаємо ламану лінію D₁РD₂ – ламаний графік попиту олігополіста. Тут діє принцип “живи і дай жити іншим”.

2. Олігополія , заснована на таємній змові. Таємна змова має місце, коли фірми досягають безпосередньої або мовчазної угоди про фіксування ціни, розподіл ринку з метою обмеження конкуренції між собою. Найбільш простою формою таємної змови є картель – формальна письмова угода відносно і ціни і виробництва. Картелі є незаконними в високорозвинутих країнах.

3. Лідерство в цінах. Велика (пануюча) фірма, яка найбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми (менші) приблизно автоматично слідують цій зміні.

4. Ціноутворення по принципу “витрати +”. Тут для того, щоб визначити ціну, визначають витрати на одиницю продукції при деякому планованому рівні виробництва і добавляють “накидку” в розмірі певного процента.

44. Монополістична конкуренція та ефективність. Нецінова конкуренція.

Основними рисами монополістичної конкуренції є:

1. На ринку діє досить велика к-ть продавців. Для існування монопольної конкуренції к-ть продавців має бути:

   • не надто великою, щоб попит не перетворився на еластичний;

   • не надто малою, щоб кожна фірма володіла незначною часткою ринку та мала обмежений контроль над ціною;

   • досить значною, щоб уникнути таємних угод;

   • достатньою , щоб фірми не відчували взаємної залежності.

2. Продукти, які пропонуються на ринку досить диференційовані. Це означає, що в певний момент споживачу може бути запропоновано досить широкий ряд видів та марок продукції.

3. Обмежена можливість впливу на ціну. На ринку є багато близьких товарів, тому споживач може його придбати у іншого продавця за іншу ціну.

4. Легкий вступ у галузь. Оскільки на ринку діє досить велика кількість конкуруючих фірм – неможливо створити бар’єри для вступу у галузь.

При монополістичній конкуренції рівновага ніколи не буде досягнута, ціни дорівнюють граничним витратам. Тут завжди має місце недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Як у довгостроковому , так і в короткостроковому періоді ціна вища за мінімальні середні витрати.

Отже ринку монополістичної конкуренції споживачі завжди змушені платити за одиницю продукціїї більше ніж на конкурентному ринку.

В той же час монополістична конкуренція націлює фрму на найповніше врахування різноманітних потреб споживачів. Велику роль при цьому відіграє нецінова конкуренція. Методи нецінової кокуренції такі:

1. Пов’язані з удосконаленням продукту.

2. Орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

Отже фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимальних прибутків повинна враховувати 3-и змінні фактори:

1. Ціна.

2. Продукт.

3. Рекламно-пропагандистську діяльність.