92. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Правовою підставою виникнення цього виду деліктного зобов’язання є ст.1187 ЦК України.

У науковій літературі поняття «джерела підвищеної небезпеки» розкривається за допомогою кількох теорій. Найбільш поширеними є:

1) теорія об’єкта (джерелом підвищеної небезпеки є конкретні речі, предмети матеріального світу, які в процесі їх використання (експлуатації) створюють підвищену небезпеку для оточення);

2) теорія властивостей (джерелом підвищеної небезпеки є не саім речі, а їх властивості, які не піддаються у повній мірі контролю людини і в зв’язку з цим створюють підвищену ймовірність завдання шкоди);

3) теорія діяльності (джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана із утриманням та використанням (експлуатацією) певних речей, яка може вийти з-під контролю людини і тому створює підвищену імовірність завдання шкоди).

Чинний ЦК побудований на теорії діяльності.

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Окрім ЦК перелік об’єктів діяльність щодо яких визнається джерелом підвищеної небезпеки міститься в інших законодавчих актах, наприклад, в:

• Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 року;

• Законі України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 року;

• тощо.

Незалежно від виду теорії «джерела підвищеної небезпеки», воно характеризується певними спільними ознаками:

1. джерело підвищеної небезпеки завжди пов’язано із певним процесом: утриманням, зберіганням або використанням, тобто існує в активному стані; пасивний стан певних об’єктів не створює підвищеної небезпеки (при чому, відповідальність повинна наставти як при цілеспрямованому використанні небезпечного об’єкта, так і при мимовільному прояві шкідливих наслідків, наприклад, у разі мимовільного руху автомобіля);

2. джерело підвищеної небезпеки не піддається повному контролю з боку людини і тому може вийти з-під її контролю;

3. джерело підвищеної небезпеки створює підвищену ймовірність завдання шкоди.

Цей вид деліктного зобов’язання наділений такими особливостями:

1) суб’єктом відповідальності є, за загальним правилом, особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З цього загального правила закон встановлює вийняток:

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Не вважається суб’єктом відповідальності у цьому виді зобов’язання особа, яка управляла відповідним об’ктом в силу трудових відносин (водій, машиніст, оператор тощо).

2) потерпілими від завдання шкоди є фізичні або юридичні особи;

3) відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки настає без вини.

Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки

1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

4) особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, звільняється від відповідальності за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоду завдано внаслідок:

- непереборної сили (п.1 ч.1 ст. 263 «Зупинення позовної давності» - надзвичайна та невідворотна за даних у мов подія);

- умислу потерпілого. (наявність умислу означає свідоме бажання потерпілого отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки)

Відповідальність володільця джерела підвищ небезпеки настає незалежно від його вини.