63. Інфляція: суть, причини, рівень.

Інфляція – це зростання загального рівня цін, що супроводжується знеціненням грошей. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, взуття, підвищується квартплата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковим темпом. Основні причини інфляції: монополістичні тенденції в економіці та панування монополій; крах золотого стандарту; надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу, зумовлене значним розширенням непродуктивного державного споживання (військові витрати та ін.); сссзростання цін на імпортні товари і послуги.» доларизація» економіки, бо зневіра в купоно-карбованець громадян, вони, щоб зберегти гроші змушені були купувати долари або іншу іноземну валюту;структурні світові кризи (енергетична, сировинна). ВИДИ: Повзуча інфляція – така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад 5%) і проявляється у постійному зростанні цін (повільно). Вона характерна для розвинутих країн. За повзучої інфляції безгосподарність і марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництво країни покриваються за рахунок народу. Галопуюча інфляція – це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соц. сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване і набуває хронічного характеру. Ціни зростають щорічно на 20,50,100 або більше відсотків на рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, люди прагнуть купити за свої гроші товари. Гіперінфляція – надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів. В цих умовах гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарства зв’язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дій фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці. В Україні в 1993 р. була гіперінфляція.

64. Антиінфляційне регулювання економіки в розвинутих країнах. Інфляція в Україні в 90-х роках (хх ст) та в сучасних умовах.

Слід зазначити, що антиінфляційна політика не може бути спрямована на уникнення інфляції, її зникнення з реалій економічного життя. Досвід високорозвинених країн, які мають багатовікову історію еволюційного розвитку товарного виробництва, показує, що інфляцію не можна ліквідувати. Вона неодмінний супутник ринкової економіки і максимум того, чого домоглися високорозвинені країни, це встановлення над інфляцією контролю, який забезпечує її отримання в певних відносно невеликих межах. Серед найбільш поширених заходів, що практикують центральні банки, можна назвати проведення кредитної рестрикції та лімітування випуску готівки в обіг. Стримування кредитної експансії комерційних банків здійснюється шляхом підвищення облікової ставки центрального банку, збільшення норми обов’язкових резервів, регулювання процентних ставок та іншими подібними заходами. Що ж стосується лімітування випуску готівки в обіг, то центральний банк удається до більш жорсткого контролю за обґрунтованістю великих позик, які планують видати комерційні банки. Нерідко держава вводить пряме регулювання збільшення готівкової грошової маси в обігу. На початку 1990-х років почався перший етап антиінфляційної політики. Він продовжувався з 1991 по кінець 1993 р. Його суть зводилась до спроб в умовах реформування економіки підняти виробництво і наповнити ринок товарами. Але за обмеженості ресурсів і зростання цін через різке подорожчання енергоресурсів, що надходили, головним чином, з Росії, і дії інших факторів, ці спроби здійснити економічне зростання виявились марними. в останні роки для посилення стимулів до економічного зростання, а відтак, і впливу на інфляційні процеси, НБУ чітко проводить політику зниження облікової ставки. Якщо в 1996 р. вона склала 40 %, то в 2000 р. — 27 %, у 2002 р. — 8 %, у 2003 р. — 7 % і тільки в кінці 2004 р. — близько біля 9 %. Незважаючи на дуже помітну тенденцію щодо здешевлення кредитних ресурсів для комерційних банків, вони не поспішають знижувати вартість кредитів, що надаються суб’єктам господарювання.