Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСІ ПИТАННЯ з економіки.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
115 Кб
Скачать
☆
  1. Державний бюджет України на поточний рік.

Стаття 1. Визначити доходи Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 285.072.779,4 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 239.630.292,9 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 45.442.486,5 тис. гривень, згідно з додатком N 1 до цього Закону. Затвердити видатки Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 325.528.750,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 280.136.119,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 45.392.630,5 тис. гривень. Затвердити на 2011 рік: повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 9.185.368,9 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України - у сумі 4.497.499,3 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 4.687.869,6 тис. гривень; надання кредитів з Державного бюджету України у сумі 7.572.398 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України - у сумі 836.100,3 тис. гривень та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 6.736.297,7 тис. гривень. Установити граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 38.843.000 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 36.844.427,9 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 1.998.572,1 тис. гривень, згідно з додатком N 2 до цього Закону. Установити оборотний залишок бюджетних коштів на 2011 рік у розмірі до двох відсотків видатків загального фонду Державного бюджету України, визначених цією статтею. Стаття 3. Установити, що Національний банк України у 2011 році відповідно до Закону України "Про Національний банк України" перераховує до Державного бюджету України кошти на загальну суму не менш як 9.671.885 тис. гри

  1. Кредитно-грошове регулювання та кредитно-грошова політика держави.

Грошово-кредитне регулювання – це цілеспрямований вплив держави на грошово-кредитні процеси в країні. Грошово-кредитна політика – сукупність форм і методів, за допомогою здійснюється управління кредитами, ставкою банківського процента та грошовою масою для ефективного вирішення економічних завдань. Інструменти грошово-кредитної політики – це методи впливу ЦБ країни та уряду на економічну ситуацію в країні з метою стабілізації економіки. До таких інструментів можна віднести: Зміна резервної норми обов’язкових банківських резервувань. Зміна облікової процентної ставки. Операції на відкритому ринку (купівля/продаж державних облігацій).

  1. Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають. Світове господарство.

Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн (їх господарюючих суб’єктів) на виробництві певних продуктів і послуг з метою їх збуту за межами національного ринку, тобто в інших країнах. Це, як уже зазначалося, вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, що виходить за національні рамки окремих держав. Формування міжнародного поділу праці відбувається завдяки: впливу природних факторів (Голландія – м’ясо-молочна продукція, Португалія – виноград, Англія – бавовна); індустріальному розвитку національних економік (розвиток продуктивних сил, технічного рівня виробництва, застосування різних технологій, наукового співробітництва); міжнародному обміну науково-технічною інформацією; масовому випуску нової продукції (орієнтація на світовий ринок); відповідності технічного рівня продукції за всією номенклатурою виробів. Світове господарство – сукупність національних економік країн світу, пов’язаних між собою міжнародним поділом праці, рухом товарів і послуг, фінансовими розрахунками. Для сучасного етапу розвитку світового господарства характерні такі ознаки: відкритість економіки, як головний принцип взаємин більшості країн зі світовим співтовариством; наявність розвинутої сфери міжнародної торгівлі, міжнародного переміщення робочої сили, капіталу, технологій; функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери. У світі в обігу налічується понад 300 найменувань національних грошей. За економічними критеріями розрізняють: Економічно розвинені країни – 23 країни, де мешкає 15% населення світу, але вони виробляють 3/5 світової промислової продукції. Середньорозвинені країни перехідної економіки, в яких сформувався сучасний механізм ринкової економіки. Постсоціалістичні країни перехідної економіки – молоді незалежні держави – колишні республіки СРСР. Хоча зараз в цих країнах проводяться ринкові реформи, у більшості з них економіка знаходиться в кризовій ситуації. Країни, що розвиваються – 128 країн Азії, Африки, Латинської Америки та Океанії; На розвитку цих країн позначилося колоніальне минуле. Країнами з централізованим управлінням економікою лишаються Китайська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка, В’єтнам, Лаос, Куба.