46.Розчленування відкладів біостратиграфічним методом.

Розподіл фосилій у вертикальному розрізі нерівномірний, хвилясто-переривчастий, коли ділянки збагачені тими чи іншими таксонами чергуються з інтервалами, де органічні рештки є в незначнш шлькосп або їх взагалі нема. Викопні організми по-різному поширені у розрізі і мають різне страти-графічне значення. За характером розподілу у розрізі таксони поділять на три групи:

•фонові, або транзитні, з широким стратиграфічним діапазоном – не мають важливого значення, їх можна використовувати лише для загальної характеристики стратиграфічних підрозділів;

•керівні - форми з вузьким стратиграфічним і широким латеральним поширенням, розподіл їх обмежений конкретним стратиграфічним підрозділом; вони є особливо важливими для стратиграфічних досліджень - серед них вибирають зональні роди чи види;

•характерні форми з досить значним поширенням у межах двох-трьох

суміжних стратонів, однак з більшою частотою знаходження в межах конкретного підрозділу; серед них виділяють форми, що з'являються в межах конкретного стратону й переходять у ті, які залягають вище, і форми, що з'являються стратонах, які лежать нижче, і зникають у межах конкретного підрозділу. У практищ бюстратиграф1чних досліджень застосовують усі три групи таксонів. Розчленування відкладів біостратиграфічним методом виконують за принципом виділення в розрізах спеціальних біостратиграфічних підроз¬ділів - різноманітних біостратиграфічних зон, при визначенні яких врахову-ють як діапазони поширення окремих таксонів, так і неповторні за складом acou,iau,ii' різних груп таксонів. Межі між зонами визначають за рівнями зміни окремих характерних чи керівних таксонів, а також і всього зонального комплексу фауни або флори. Називають зони за видовими назвами одного або двох (залежно від виду зони) найхарактерніших видів. Детальність розчленування залежить від потреб геологічної практики і визначається швидкістю еволюційних змін групи, обраної для біостратиграфічного розчленування. Потужносп бюстратиграф1чних підрозділів змінюються на платформах у межах декількох десятків метрів, у геосинкліналях - до перших сотень метрів.

47.Виділення біостратиграфічних зон

Біостратиграфічна зона – це реально природне геологічне тіло або повний комплекс стратифікованих г.п., які займають положення у розрізі ті за набором ознак відрізняються від інших комплексів. Комплекс виділеної фауни не може повторитися. Практично зони виділяють так. 1. Визначають місцезнаходження у розрізі конкретних палеофауністичних чи палеофлористичних груп.2.Виконують таксономічне визначення родів і видів.3.Визначають групи таксонів за характером розподілу у розрізів головну увагу звертаючи на пошук керівних і характерних таксонів. 4. Виявляють неповторні сполучення (комплекси) різних груп таксонів і рівні, на яких змінюється їхній склад.5.Простежують латеральне поширення комплексів фосилій у межах геологічного регіону або його частини; визначають регіонально витримані інтервали з подібним складом органічних решток та рівні їхньої зміни і таким способом виділяють біостратиграфічні зони та інші послідовності.

Вертикальний ряд біостратиграфічних зон утворює біостратиграфічні шкали різного рівня - місцеві, регіональні, глобальні.