62.Кліманостратиграфічні таксони

Кліматострат. підрозділи – це сукупності гір порід,які формуються у продовж палеокліматичних ритмів різного рангу.Серед них виділяють : стадіал,кліматоліт і ступень. Стадіал – інтригує гір породи які утворилися протягом нетривалих коливань у регіональному маштабі (фази похолодань або фази потеплінь під час льодовиків).Тривалість формувань стадіалу 5-10 тис років. Кліматоліт - це сукупність гір порід,які сформувалися проятгом одного кліматичного півритму,протягом міжльодовиківя (інтергляціалу або протягом похолодання.Зледеніння або гляціалу,які простежені в міжрегіональному маштабі,тривалість формувань 14-30 тис. Років,входить до складу ступеня і має власну назву.Ступінь – це відклади які утворилися протягом повного кліматичного рангу у продовж фаз похолодань і потепління.Тривалість 60-90 до 300 тис. Років.Розділ охоплює відклади декількох повних кліматичних ритмів ,трив. До 1 млн років.Границі розділів фікс. За знах фауни і флори

63. Індикатори палеокліматів

В клімато страт досліджень лежить детально фаціальний аналіз,який базується на комплексному використанні літ мінеральних,палеонтологічних і геохімічних індекаторів клімату,а також визначення їх головних стосунків. Найчастіше літ індекаторів палеокліматів є склад порід.Загальновідомо,що евапорити є показниками аридного клімату,філіти свідчать про нівальний льодовиковий клімат і про наявність льодовикових покривів. Вугілля характерний індекатор вологого клімату,латерити і боксити утвор. Винятково в тропічних і субтропічних зонах із значним зволоженням ,високими температурами і в умовах значного хім вивітрювання. До інших індекаторів можна віднести асоціації глинистих мін. В холодному кліматі формуються гідрослюди і хлорити.У вологій помірній зоні – монтморелоніти і гідрослюди, в тропічних умовах формуються каолініти. Найчутливіші індекатори є рослини.

64. Методи палеокліматичних досліджень

Головні методи палеокліматичних досліджень наступні:

1 Різноманітні та всебічні літ-фац дослідження

2 Палеонологічний аналіз,який формується на наступному:

- Фіксація міграції рослиних угрупувань- На змінах холодних і теплих асоціацій - На фіксації к-ної зміни рослин- На підставі перерахованих ознак визначення кліматичних фаз,які відповідають похолоданню чи потепліню 3 Морфофункціональний аналіз, тобто за особливостями морфології визначаються умови існування. 4 Біостратиграфічний аналіз решток фоуни.У випадку проведення палеокліматичних реконструкцій визначаються біоценози, міграції біоценозів, а також латеральні межі міграції цих асоціацій.

5 Аналіз надкрилля жуків- дуже добре зберігаються у викопному стані, зустрічаються у великих кількостяє континентальних відкладів,для них характерна еволюційна стабільність,при зміні клімату вони не вимирають,а мігрують.

6 Метод кліматичної термометрії.Він базується на вимірі концентрації хім елементів,а також ізотопів і вияс співвідношень фораменіфер і молюсок.

65. Сейсмостратиграфія- це наука, яка виникла на стику геології та геофізики, одночасно це метод, який на підставі отриманої геологічної інформації із сейсмічних розрізів відбитих хвиль дозволяє вирішувати завдання по розчленуванню осадового чохла. Даний метод характеризується:- швидкістю отримання даних і їх наглядністю;- охоплення великих площ досліджень (масштабність);- невеликими фінансовими затратами;- можливістю розчленування осадових товщ на великих глибинах;- отримання їх об'ємного зображення;- можливість розчленування осадового чохла у погано відслонених районах або в важкодоступних місцях;- швидкістю сейсмострат. аналізу, який у десятки разів перевищує швидкість традиційних геологічних напрямів;

Недоліки методу: Обмеження кутів нахилу пластів до 10-20 гр.;- неможливість застосування в областях поширення порід консолідованої земної кори і в областях альпітипових деформацій;- точність привязки сейсмічних відбитків до конкретних геологічних границь залежить від довжини сейсмічної хвилі і відповідно визначається частотним спектром, який не завжди відповідає необхідному рівню досліджень.

Метод базується на положення про ізохронність сейсмічних відбитків, які виявляються у розрізі осадового чохла. Дзеркальні відбиття, які повязані із напластуванням відкладів, мають чітко фіксований відносний вік утворення верствуватості. Керівні відбиття, яекфі приупрочкені до поверхонь незгідностей, датуються певним віковим діапазоном, нижня границя якого буде завжди молодша за підстелаючі пласти (через відповідні сейсмічні відбиття), і буде давнішою за перекриваючі верстви. Сейсмотстратиграфічні одиниці.Згідно СКУ, виділяють сейсмостратиграфічні підрозділи - це сукупність г.п., які виділені в інтерваоі між сейсмостратиграфічними границями, що позначають терміном сейсмогоризонт-маркер. Обєм цих підрозділів визначається після привязки сейсмостратиграфічних границь до стратонів інших категорій, які охарактеризовані і літологічно, і палеонтологічно.Сейсмогоризонт-маркер - поверхня всередині б-я інтервалу геол. розрізу, в якому форм. латерально стійкий сейсм. сигнал. Сейсмокомплекс - сукупність г.п., яка виділені в границях між двома регіонально витриманими сейсмогоризонтами-маркерами. Він хар-ся єдністю внутр. структури і значним перевищенням за потужністю рівня порід, який дозволяє розчленувати сейсморозріз. Сейсмогоризонти-маркери, якф обмежують знизу і зверху сейсмокомплекс, відп. поверхні регіональних незгідностей. Сейсмоповерх - велика частина осадового чохла із віковими інтервалами до перших сотень млн р. і пот. до декількох км, яка обмежена у вертик. розрізі поверх. кут. незгідностей. Може скл. із декількох сейсмокомплексів. Сейсмоансамбль - являє собою частину сейсмокомплексцу, який обмежений витриманими поверхнями відбиттів, має потужність до 200-300 м при віковому діапазоні перші млн р. Обмежений меншою за площею територією. Практично не використов. при корел. між окремими басейними або навіть окремими площами в межах 1 басейну. Сейсмоквант - найм. одиниця. Відповідає елементарному сейсм. відбиттю, на який розчленов. сейсм. розріз і більшість з яких є слабкими сейсм. відбиттями. Не є постійною величиною.На чіткість сейсм. відбиттів впливає:

- особливості седиментації (плавна\пульсаційна);- речовинний склад відкладів і їх стр-текст особливості;- постседиментаційні процеси (діагенез\катагенез\метагенез\метаморфізм);- суч. фіз. стан порід і тд.Сейсмострат. кореляція. Провод. в межах єдиного басейну седитментації і є одним з найб. надійних методів кореляції. Фазова кореляція ізохронних сейсм. відбиттів не залежить від фац. особл. розрізу.

Сейсмостратиграфічна стратиграфія. І виділення сейсмостратиграфічних одиниць, проводяться і виділяються перш за все єдиного осадового басейну. При наявності різнофаціальних зон басейну сейсмостратиграфія є одним з надійних методів кореляції. При переході до іншого відокремленого басейну сидитиментації сейсмостратиграфічна кореляція повинна виконуватись із урахуванням даних біостратиграфії. У деяких випадках сейсмостратиграфія допомагає перевірці біостратиграфічних побудов. Фазова кореляція ізохронних сейсмічних відбиттів не залежить від фаціальних особливостей розрізу, а це може служить додатковим репером для перевірки стратиграфічної приуроченості тих чи іншихьпалеонтологічних комплексів. Це особливо важливо при переході фауністично-багатих відкладів відкритого океану.