66.Сейсмостратиграфічні підрозділи

Сейсмогоризонт-маркер - поверхня всередині б-я інтервалу геол. розрізу, в якому форм. латерально стійкий сейсм. сигнал. Сейсмокомплекс - сукупність г.п., яка виділені в границях між двома регіонально витриманими сейсмогоризонтами-маркерами. Він хар-ся єдністю внутр. структури і значним перевищенням за потужністю рівня порід, який дозволяє розчленувати сейсморозріз. Сейсмогоризонти-маркери, якф обмежують знизу і зверху сейсмокомплекс, відп. поверхні регіональних незгідностей. Сейсмоповерх - велика частина осадового чохла із віковими інтервалами до перших сотень млн р. і пот. до декількох км, яка обмежена у вертик. розрізі поверх. кут. незгідностей. Може скл. із декількох сейсмокомплексів. Сейсмоансамбль - являє собою частину сейсмокомплексцу, який обмежений витриманими поверхнями відбиттів, має потужність до 200-300 м при віковому діапазоні перші млн р. Обмежений меншою за площею територією. Практично не використов. при корел. між окремими басейними або навіть окремими площами в межах 1 басейну. Сейсмоквант - найм. одиниця. Відповідає елементарному сейсм. відбиттю, на який розчленов. сейсм. розріз і більшість з яких є слабкими сейсм. відбиттями. Не є постійною величиною.На чіткість сейсм. відбиттів впливає:

- особливості седиментації (плавна\пульсаційна);- речовинний склад відкладів і їх стр-текст особливості;- постседиментаційні процеси (діагенез\катагенез\метагенез\метаморфізм);- суч. фіз. стан порід і тд.Сейсмострат. кореляція. Провод. в межах єдиного басейну седитментації і є одним з найб. надійних методів кореляції. Фазова кореляція ізохронних сейсм. відбиттів не залежить від фац. особл. розрізу.

Сейсмостратиграфічна стратиграфія. І виділення сейсмостратиграфічних одиниць, проводяться і виділяються перш за все єдиного осадового басейну. При наявності різнофаціальних зон басейну сейсмостратиграфія є одним з надійних методів кореляції. При переході до іншого відокремленого басейну сидитиментації сейсмостратиграфічна кореляція повинна виконуватись із урахуванням даних біостратиграфії. У деяких випадках сейсмостратиграфія допомагає перевірці біостратиграфічних побудов. Фазова кореляція ізохронних сейсмічних відбиттів не залежить від фаціальних особливостей розрізу, а це може служить додатковим репером для перевірки стратиграфічної приуроченості тих чи іншихьпалеонтологічних комплексів. Це особливо важливо при переході фауністично-багатих відкладів відкритого океану.

67.Секвент-Стратиграфічний метод

Одна з головних цілей стратиграфії - визначення просторово-часових співвідношень між фаціями та їхніми асоціаціями в послідовності осадових нашарувань. Однак межі літостратиграфічних одиниць можуть бути діахронними, внаслідок чого важко піддаються кореляції. Відповідно, біостратиграфічні одиниці мають таку ваду, що їхні межі не завжди пов'язані з фізичними поверхнями, і тому їх складно індентифікувати в розрізах

Ключовими аспектами в секвенс-стратиграфії для розуміння будови осадових нашарувань є врахування ролі хроностратиграфічних одиниць, циклічності та зміни положення базису ерозії залежно від рівня евстазії та регіональних тектонічних рухів. Секвент-стратиграфія це вчення про співвідношення окремих частин хроностратиграфічних утворень, які складаються із генетично пов'язаних відкладів, що повторюються у розрізі, й обмежені згідними чи незгідними поверхнями нашарування. Метод зародився в 60-х роках ХХ ст. як методологічна основа інтерпретації даних сейсморозвідки в нафтогазоносних басейнах і пов'язана з іменами таких дослідників, як Л. Слос, Г. Уілер, П. Вейл та ін. Методо-логія секвенс-стратиграфії остаточно сформувалася в 80-ті роки XX ст. Н кульмінацією було створення П. Вейлом і спеціалістами американської нафтової компанії "Ексон" шкали зміни рівня світового океану (або евстатичної кривої) для усього фанерозою (рис. 8). Визначення понять тапринципів секвенс-стратиграфії мало переломне значення для вивчення седиментаційних басейнів, розуміння природи осадових нашарувань і було назване третьою революцією в геологи (nepiiii дві - фаціальний аналіз і тектоніка літосферних плит). У 60-х роках інтенсивний розвиток розшукових робіт на нафту та газ із широким застосуванням нових методик сейсморозвідки (МСГТ) дав змогу отримати важливу інформацію про будову осадових товщ, що не відслоню-ються. Було з'ясовано, що традиційне уявлення про горизонтально-пара-лельне, послідовне знизу догори накопичення осадових відкладів потребує перегляду. На багатьох сейсмічних профілях простежувалося скісне наша-рування відкладів, коли осадові лінзи прилягають одна до одної у вигляді сходинок. Учень Л. Слоса П. Вейл разом з іншими спеціалістами нафтової компанії "Ексон" висловили думку, що поверхні нашарувань і незгідності, які розділяють породи з різною щільністю і швидкістю проходження сейсмічних хвиль, збігаються не з літологічними, а з хроностратиграфіч-ними межами. І, відповідно, комплекс відкладів, що складений згідною безперервною послідовністю шарів, обмежених знизу й угорі незгідностями і названих секвенсом, можна вважати одиницею хроно-стратиграфічною. Такий підхід у поєднанні з концепцією седиментаційних секвенсів Л. Слоса створив фундамент для нової стратиграфічної методології. Геологічна інтерпретація сейсмічних розрізів перетворилася в сейсмостратиграфію, а и розвиток з позиції фаціального аналізу дав підставу для виникнення секвенс -стратиграфії.Згідно з секвенс-стратиграфією седиментаційний процес є функцією трьох змінних: постачання теригенного матеріалу з областей зносу, рівня світового океану і швидкості прогинання осадового басейну. Кількість матеріалу, швидкість його накопичення, глибина басейну, положення берегової лшп i розподіл та зміна фацій - це комбінований ефект регіональної текто-ніки й евстазії. Причини евстатичних коливань, можливо, космічні, тому зміни рівня Світового океану відбуваються одночасно в маштабах усієї планети і поширені глобально. Визначення глобальних ізохронних рівнів змін Світового океану є головним доробком секвенс-стратиграфії. Евстатичні коливання відображені в змінах типу нашарувань осадових комплексів з певним набором літологічних і палеонтологічних ознак. Головною стратиграфічною одиницею є седиментаційний комплекс, або секвенс, - послідовність генетично пов'язаних і фаціально близьких відкладів, що обмежені поверхнями згідного (безперервного) чи незгідного (з перервою у часі) залягання. Межі комплексів утворюються внаслідок збільшення швид-кості зниження рівня океану чи зменшення швидкості прогинання дна басейну і можуть бути зумовлені як регіональними тектонічними рухами, так і глобальними змінами евстазії. Межі евстатичного походження ізохро-нні в усіх басейнах, що пов'язані з відкритим океаном. Незгідності тектоніч-ного походження неодночасш i не простежуються за межами того чи іншого геологічного регіону. Отже, виділення ізохронних глобальних незгідностей е ще одним важливим доробком секвенс-стратиграфії. Евстатичні коливання ритм1чш i відбуваються відносно нуля, за який приймають сучасний рівень Світового океану. Від значень максимального зниження (так зване низьке стояння океану) рівень океану поступово підви-щується, досягаючи максимуму (високе стояння океану), після чого знову знижується. Значні зниження рівня океану зумовлюють чималі незгідності. Секвенс утворюється за повний цикл зміни рівня евстази м1ж двома низь-кими стояннями океану.