31. Проблема суб’єкту історії.

Поняття "суб'єкт" (від лат. subjectus – кладу основу) означає: носій предметно-практичної діяльності й пізнання, джерело активності, спрямованої на зміну, розвиток або збереження об'єктивних суспільних умов.

З визначення поняття "суб'єкт" зрозуміло, що не кожна особистість є суб'єктом історичного процесу. Особистість може бути суб'єктом, якщо вона володіє певними рисами. По-перше, необхідно мати знання, що характеризують ситуацію, в якій перебуває індивід. По-друге, суб'єкт історії повинен на основі знань, усвідомлення існуючого вміти прогнозувати, передбачати можливі наслідки діяльності. По-третє, особистість має бути діяльною.

За наявності таких ознак особистість стає суб'єктом історичного процесу. Його можна назвати індивідуальним суб'єктом.

Деякі філософи схильні і людство в цілому вважати суб'єктом історичного процесу. Погодитися з цим твердженням важко. Адже, виходячи з визначення поняття "суб'єкт історичного процесу", ми бачимо, що людство як суспільно-історичне явище позбавлено основних рис, що характеризують "суб'єкта".

По-перше, людство поки що далеко не є цілісністю, злагодженим витвором, по-друге, відсутня спільна, єдина ідеологія, тобто теоретична програма діяльності. Спостерігаються постійні суперечки, непорозуміння, а також військові сутички. Отже, можна зробити висновок, що, можливо, лише в далекому майбутньому людство стане суб'єктом історичного процесу.

32. Формаційна модель історії.

Теоретичне вчення Карла Маркса (1818-1883), який висунув і обгрунтував формаційну концепцію суспільства, займає особливе місце в ряду соціологічної думки. Одним з перших в історії соціології Маркс розробляє дуже розгорнуте уявлення про суспільство як систему. Це уявлення втілене насамперед у його понятті суспільно-економічної формації.

Формаційний підхід досліджує суспільство в статиці і динаміці, розкриває його внутрішню логіку, а також закони його розвитку та функціонування. Він передбачає розгляд всіх сфер суспільного життя, але стрижнем суспільно-економічної формації є спосіб виробництва матеріальних благ в єдності продуктивних сил і виробничих відносин.

Вчення про формаціях є наріжним каменем марксистської історичної науки. В основі формаційної теорії лежить уявлення, згідно з яким історія трактується як єдиний процес прогресивного розвитку від нижчого до вищого. Для свого часу формаційна теорія була значним кроком вперед, бо вона вперше дала чітку універсальну схему всесвітньо-історичного процесу, засновану на матеріалістичному розумінні історії.

33. Даосизм про начала буття та ідеал мудреця.

Даосизм – одна з провідних релігійно-філософських течій Китаю, виник одночасно з конфуціанством (друга половина І тис. до н.е.). Засновником його вважають давньокитайського філософа Лао-дзи.

Провідна ідея даосизму полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряється не Небу, а всезагальному закону – дао, який вносить порядок в хаос речей. Дао має об’єктивний характер. Порушення його спричиняє ненормальний стан. Особливо це позначається на житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про дао.

Дао – не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао - першопочаток всього, в тому числі й неба, з нього все починається і ним все закінчується, воно регулює все існуюче. Це загальний закон природи, джерело матеріального і духовного буття, їх мета.

ПРО ІДЕАЛ МУДРЕЦЯ І ПРО НАЧАЛА БУТТЯ НІЧОГО ТОЛКОМ НЕМАЄ.