34.Рефлексологія як психологія поведінки (о.Залужний, і.Соколянський).

Рефлексологія (від рефлекс і грец. Λογος - наука) - природничо напрям впсихології, що розглядає психічну діяльність як сукупність рефлексів, які утворилися в результаті впливу зовнішнього середовища на нервову системулюдини. Рефлексологія обмежується вивченням зовнішніх реакцій організму

Питання побудови нової психології, зокрема питання людської по¬ведінки, яка визначається біосоціальними факторами, привертали увагу І.П.Соколянського та інших дослідників. Ці педагоги-рефлексологи не раз намагались дискредитувати психологію як науку, що не встановила жодних закономірностей. Наполегливо борючись за “біосоціальне”, Соколянський навіть вираз "психічне життя" бере в лапки, відмовляється шукати психологічних законів, “бо не існує й самої славетної своєрідності психічних явищ". Усю духовну природу людської істоти, хоч би якою складною вона була, він прагне дослідити методами наукового природознавства, конста¬туючи, що проблеми людської психіки, свідомості, якою вона досі поставала перед людьми, зовсім не існує. Положення марксизму про те. що буття ви¬значає свідомість, із сфери історичного матеріалізму Соколянський надто вульгарно переносить у природознавство. Він щиросердно вважав, що реф¬лекторна теорія остаточно розв'язує в самому своєму механізмові цю непо¬рушну формулу.

Соколянський наголошує на тому, що джерелом поведінки є не лише од¬на якась система в організмі, а весь організм у цілому разом з довкіллям, в якому він перебуває, тобто все фізичне й суспільне середовище, що оточує організм. "На наш погляд, на цілком слушний шлях стають ті дослідники природи поведінки, які визначають особистість як суспільно-біологічне явище", — стверджував він.

У дійсності особистість не є ні суспільне, ні біологічне явище, ні окремо, ні разом узяті. Взагалі суспільно-біологічного ні в природі, ні в суспільстві не існує. Те, що Соколянський тут допускає еклектику і механіцизм, засвідчується тією проблемою, яку він далі висуває: роль окремих чинників у діяльності людського організму (тобто яку роль відіграють біологічні мо¬менти, а яку суспільні). Соколянський відповідає, що дві головні категорії чинників — біологічні й суспільні — виступають перед дослідником в їхній повній виразній ролі: одні — біологічні (внутрішні) відіграють усклад¬нюючу, регулюючу роль у поведінці; другі — суспільні (зовнішні) зумов¬люють основні моменти суспільної поведінки особистості. Це ніби дає ключ до розуміння природи поведінки в цілому.

О. Залужний та І.Соколянський досить гостро виступили проти вульгари¬заторів, які намагалися звести педагогічний процес до найпростіших схем рефлексу, не добачаючи всіх особливостей цього акту як явища, властивого лише людині як соціальній істоті.

Коли Залужний, Соколянський та інші намагаються вивчати лише фізіологічні механізми поведінки, використовуючи фізіологічні методи дослідження, вони по суті залишають рефлексологію, лише запозичуючи ЇЇ зовнішню ({юрму. У зв'язку з цим слід порушити питання, чи була рефлек¬сологія як абсолютний принцип у повному ЇЇ розумінні представлена в Ук¬раїні; адже фізіологічний механізм поведінки досліджував і сам І.П.Павлов. Отже, шлях, яким пішла українська школа рефлексологів (звуження завдання до вивчення лише фізіологічних механізмів поведінки) був шляхом загибелі їхньої науки.

Таким чином, в Україні панувала біосоціологічна школа рефлексології, яка підмінювала собою психологію. Не випадково журнал рефлексологів називався "Українським вісником експериментальної педагогіки та реф¬лексології". Педагог мусив вивчати соціальне, а рефлексолог — біофізіологічне. Цими факторами вичерпувалася поведінка. Було втрачено основне — психологічне. А між тим побороти еклектику біосоціального можна тільки психологічним!

Залужний поширив рефлексологію на «рефлексологію колективів» на засаді — «все сусп. життя є рефлексом». Поширюючи в напрямку "змістової й методичної цілісності" застосування рефлексологічної методики, О.С.Залужний спрямував свої зусилля на вивч. колективу, зокрема дит., користуючись насамперед систематичним спостереженням і натур. (прир) експериментом. Автор по суті переходить до сфери соц. психол, хоч і вживає все ту ж рефлексологічну термінологію. Залужний критикує ідеалістичну психол та педагогіку, які вивч етичні норми поведінки на підставі абстрактних філософ. міркувань про те, якою повинна бути людина взагалі.